— Пишуть — герої не вмирають. На жаль, про них часто швидко забувають, як і про їх рідних. Як це сталося зі згорьованою матір’ю, моєї сестрою, Людмилою Альохіною з села Дібрівне Городнянської громади, — обурюється 58-річна Ольга МАКЛЮК зі Смичина, що на Городнянщині. — Людмила у 2016 році втратила сина Руслана. Йому було 36 років. Пішов захищати країну ще у 2014-му. За рік поховала чоловіка. Батько не пережив втрати сина.
Живе сама. Дрова нині не дешеві. Часто хворіє, необхідно купувати багато ліків.
Руслану вручили повістку і дали двадцять хвилин на збори після нічної зміни. Два роки фронту. А тепер матері чомусь треба вибивати допомогу. Звісно, ніякі гроші не повернуть сина, але образливо, що панує несправедливість. У Дібрівне приїздили представники міжнародної організації, записували людей на грошові виплати. Сходила і вона. На все село — троє покійних воїнів. Та лише моя сестра залишилася без допомоги.
Припускаю, що влада надавала благодійникам списки жителів. Невже ж не можна було вказати, хто є хто. Як я підняла це питання, сестрі зателефонували з представництва тієї організації, сказали: «Людський фактор не враховується».
— Ольго Василівно, яка сума допомоги?
— З того, що розповідали люди, які її одержали, — 52 тисячі гривень. Багато хто отримав, навіть алкоголіки, тепер за ті гроші п’ють. Одержали люди, які спеціально повиїздили з Городні у села.
— Чому не надійшла допомога Людмилі Альохіній? — поцікавилася у Юлії НОВИК, старости Смичинського старостинського округу.
— Ні міська рада, ні старостат не має стосунку до того, як і кого відбирає фонд. У мене не питали підтвердження. Приїхали від Данської ради у справах біженців. Людмила Василівна була повідомлена про це. Пройшла анкетування. Це вже потім я проаналізувала, хто не отримав допомогу. Є і бабусі, які не одержали, бо у них пенсія вище шести тисяч гривень. І вона за результатами анкетування не пройшла, бо у неї дохід сім тисяч гривень, а потрібно було 5400.
— Юліє Володимирівно, громада прикордонна. Чи приїздять ще на Городнянщину благодійники, аби цю маму внести до списків на їх допомогу?
— Міська рада запрошує різні фонди. Якщо буде хтось, звичайно. Я і так завжди вношу. Коли хтось приїзджає і щось пропонує, стараюся, аби люди були в курсі. Хочеться, щоб усі поотримували кошти. Проте благодійники в основному працюють напряму з населенням, а не через міськраду чи старост.
Джерело: “Вісник Ч”, авторка Валентина ОСТЕРСЬКА
“Час Чернігівський”
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
