Сучасна та простора Новобасанська загальноосвітня школа (Новобасанський ЗЗСО І-ІІІ ступенів) гостинно відчинила нам двері. Укомплектовані класи, багато живих квітів у вазонах і по-домашньому затишно. Всюди відчувалася якась невловима енергія позитиву. Аж не віриться, що два роки тому тут, по цим залитим сонцем шкільним коридорам ступала нога нелюда.
“Наш навчальний заклад, не так, як Новобиківський, але все ж постраждав, – ділиться директор Марія Матюшко.
– До його кабінетів ворог пробрався в останній тиждень їхнього непрошеного перебування тут.
Жителі села Нова Басань були живим щитом для агресорів. Усі дороги було перекрито, ворог нікого не випускав і геть мало людей змогли вибратися з села. Русня нишпорила тут, у школі, вибуховими хвилями і осколками з мінометів вони повибивали багато вікон у закладі.
Вікна замінили, сліди на підвіконні залишились.
А ось влучили в дошку.
Ми її не замінили. Спеціально. Щоб всі бачили, якою є країна-агресор і щоб ні в кого не виникало ніяких запитань.
Ворог викрав у нас дуже багато господарських речей, таких, як електропилки, бензопилки, а також поцупили ноутбуки.
У нас тоді майже в кожному класі стояли комп’ютери, мультимедійне обладнання, плазмові телевізори, – диво, їх не зачепили”.
Марія Віталіївна пригадує, що, приїхавши до закладу вже після перевірки саперів, боялася заходити до комп’ютерного класу, бо думала, що рашисти його знищили. “Ми вклали в нього стільки старань і зусиль, – говорить директор, – повністю обладнаний комп’ютерний клас, а в ньому – велика інтерактивна дошка – ціла. Скоріше за все, орки просто не зрозуміли, що це таке, тому і не зачепили.
Так само і в кімнату, де зберігається дороге обладнання, не влізли, мабуть, подумали своїм недалеким “розумом”, що це якісь перехідні двері.
Проте у кабінетах, де були замкнені двері, просто повибивали їх разом з одвірками. В моєму кабінеті вирвали шпінгелет, і двері, ймовірно, самі після цього відкрилися. У заступниці – вирвали з усім. По класах виривали все з дверними коробками.
Вкрали всі ноутбуки, накопичувачі, флешки, і господарський інструмент. Вкрали і пилосос, який нам подарували, щоб ми чистили килими на зоні відпочинку в початковій ланці, теж.
З приміщення шкільної їдальні (а ми тільки перед окупацією завезли туди на 2 місяці продукції), вигребли все до щенту.
Так само і все необхідне, що було нами закуплено по медичній частині”.
Але ми, українці, люди працьовиті, щирі й зазяті. Ми ніколи не зламає ворог. Новобасанська школа уже все відновила, і продовжує повноцінно навчати дітей.
В школі налічується 186 учнів, наявні всі 11 класів. Працює 3 інклюзивні класи. Є діти, які працюють за індивідуальною програмою, і 1 учень – за домашньою формою навчання. Підвіз здійснюється 2-ма шкільними автобусами по 5 маршрутах.
Школа неймовірно гарна.
Педагоги – професіонали. До речі, всі працівники закладу мають сертифікати по наданню домедичної допомоги. Шкільна родина допомагає наблизити нашу Перемогу, всі активно плетуть маскувальні сітки, роблять окопні свічки, збирають продуктові набори та необхідні речі – постійна допомога нашим захисникам.
“Щодо сіток, то у нас діти і на перервах її плетуть, – говорить Марія Віталіївна. – Навіть не треба було вчити: дружно ставали, і все виходило з першого разу”.
Валентина Пильник
Фото автора
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Даний матеріал виготовлено за фінансової підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network