“Його й не було тут зроду”, – зітхають місцеві жителі. “А лікуєтесь як?, – цікавлюся. – Пенсіонери? Новонароджені?”.
“А, не питайте!, – махають руками. – Раз на тиждень, на 2 години, приїздить із сусіднього села Шаповалівка (Борзнянська громада) Саюк Сергій Володимирович. Лікує тих, хто заключив з ним декларацію. Та чи багато встигнеш за ці дві години? Це так, аби відчепилися!”.
Височанці не задоволені ситуацією: “Претензій до лікаря не маємо. Думаємо, у нього просто відсутня мотивація тут працювати. Мабуть, йому нав’язали нашу громаду. Ось і нещодавно – приїхав, прочитав лекцію, а пацієнтів не прийняв, а серед них – людина з інвалідністю, яка вистояла чергу, бо їй терміново була потрібна довідка, що вона пройшла курс лікування. Бідна жіночка два тижні їздила в Шаповалівку, щоб взяти виписку з комп’ютера”.
-А якщо не заключено договір, що тоді?, -питаю.
-Нічого. Я не звертаюся нікуди. Бо до кого?
-Ну а якщо потреба?
– Не знаю, спитайте в голови, – роводять руками місцеві. – Якщо дуже “припече”, треба їхати до Борзни. А тут спотикаємося об ще одну проблему – з транспортом, бо маршрутка на Борзну їде тричі на тиждень. Якщо їхати до Ніжина з пересадками – потратиш день. Прикро. Бо Ніжин зробили районним центром, а сполучення з ним нема. Розраховано на те, що тут живуть усі зі своїм транспортом і не хворіють”.
Місцеві жіночки, не маючи повноважень, але змучені такою ситуацією, розміщували оголошення про пошук для Височанської громади в мережі інтернет, і, кажуть, люди відгукувалися. Але ж усіх цікавить житло. “Хотіла родина приїхать, але не склалося. Голова не зацікавлений в збереженні мілкої ТГ. Він немісцевий. До людей не прислухається”, – так говорять люди про очільника громади.
У Височанській абулаторії працює фельдшер, медсестра і санітарка.
“Та і амбулаторію відкрили зі скандалом, – пригадують жіночки. – Голова казав: “Кому треба медичні послуги – їдьте в Борзну”. А чого ж стоїть порожнє приміщення – казали, що воно не прийняте, а це була відверта брехня. Закуплене на амбулаторію обладнання 2 роки чомусь знаходилося в Чернігові на складі. Його сюди ніхто не приймав, бо амбулаторія ж стояла зачинена. А коли ми почали добиватися, виявилося, що вона давно вже прийнята в експлуатацію. Приїхала комісія, з’ясувалося, що треба лише підключити електрику й інтернет. Ми скандалили щотижня, щоб її підключили. Амбулаторію зробили як філіал Борзнянської цетральної лікарні. Тепер голова розказує, що він не має права взяти сімейного лікаря. Так, на роботу офіційно його може взяти Борзнянська ЦЛ. А амбулаторія належить Височанській ТГ. Не можеш знайти лікаря на державну службу, можна знайти ФОП, стоматолога, треба робити цікаві пропозиції. Є переселенці, які зацікавлені в житлі – виділіть землю. Ну, що ж треба робити!”.
Інтернету в амбулаторії немає до цих пір. Лікар не може дати направлення, пацієнт не може картою заплатити в аптеці. “Точка доступа є, просто треба 10 метрів кабелю, та час і бажання”, – говорять височанці.
Ми запитали про цю ситуацію в очільника громади Олега Василенка.
“Щодо підключення амбулаторії, то там було багато нюансів, і поки не було усунуто ряд недоліків, я її не приймав, – пояснив голова. – А сімейного лікаря в селі не було ніколи. Так, Саюк С. В. приїздить з Шаповалівки. А ще є лікар Лисюк М. М., у селі Нові Млини, це Височанська ТГ”. (Але це інше село, – авт.).
“Це – первинна Борзнянська ланка медицини. По кількості населення два лікаря їм вистачає, і нову посаду не введе ніхто”, – переконаний Олег Василенко.
-А скільки ж населення?, – запитую.
-У Височанській громаді 4,5 тис населення,- говорить Василенко. – А лікар має набрати 2000 декларантів.
-Ну то набере, – припускаю я.
-Не набере!, – переконаний Височанський голова. – Як можна зробити те, чого зробити не можна? Які можуть бути питання до голови, який не утримує медичну ланку?
Ось така ситуація у громаді на Ніжинщині, де живуть працьовиті і відкриті люди. Поки ми спілкувалися з жіночками, кожна знайшла, про що розказати і як покращити життя в селі, зробити його комфортнішим. Люди ж багато не просять, сімейний лікар в громаді – це не розкіш, а необхідність.
Валентина Пильник
