Дискусії про те, чи повинна була Україна оголосити війну Росії, чи мусить влада запровадити “стан війни”, а не тільки воєнний стан, точаться практично з часу повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Відколи в Україні почали широко обговорювати урядовий проєкт про нові правила мобілізації, ця дискусія спалахнула з новою силою. Такі наративи часто використовують противники мобілізації, аби обґрунтувати свою позицію.
Крім того, існує думка, що офіційно затверджений стан війни дав би міжнародній спільноті та судам додаткові правові підстави у таких питаннях, як компенсації, повернення полонених та притягнення до відповідальності воєнних злочинців.
Україна не повинна оголошувати війну, оскільки не нападала на когось. Навпаки, країна захищається від російської збройної агресії, пояснив міністр юстиції Денис Малюська в інтерв’ю BBC News Україна.
“Оголошення війни для України нічого не змінить, адже всі норми права, які стосуються війни, вже застосовані, тож оголошення чи не оголошення не має жодного юридичного сенсу. Це просто феєрична історія. Типу якщо ми на третьому році повномасштабної війни оголосимо війну, це щось одразу врегулює, чи якось зможе пояснити суспільству. Типу, якби ми оголосили стан війни в лютому чи в березні – це теж ніби щось змінило би”, – сказав він.
Окремі юристи взагалі ставлять під сумнів правильність того, щоб хтось оголошував стан війни, додав Малюська.
“Якщо на когось нападаєш і оголошуєш війну – це злочин агресії. Якщо ти захищаєшся – тобі не треба нічого оголошувати. Ти захищаєшся – само собою є війна і відповідні норми на тебе поширюються”, – зазначив міністр.
Чи мала Україна оголосити війну росії?
Оскільки Росія вторглася в Україну без формального оголошення війни, назвавши це “спеціальною військовою операцією”, чи означає це, що Україна сама мала заявити про стан війни з Росією – щоб легше врегульовувати питання міжнародної допомоги, компенсацій та звільнення полонених?
У міжнародному праві про “стан війни” (state of war – англ.) вперше згадується у Конвенції про відкриття воєнних дій, яку схвалили в Гаазі 1907 року, і яку визнав СРСР. За нею, про стан війни має повідомити та сторона, яка напала, а не жертва агресії.
“Держави, що уклали цей договір, визнають, що військові дії між ними не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження, яке матиме або форму мотивованого оголошення війни, або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни”, – йдеться у цій конвенції.
Однак ця вимога не означає, що якщо держава формально не оголосила війну іншій, вона не вважається агресором.
Міжнародне право регламентує, які саме дії є актом агресії, незалежно від того, була оголошена війна, чи ні.
Відповідно до Резолюції Генасамблеї ООН від 14 грудня 1974 року, якщо якась держава застосувала збройну силу першою – це достатнє свідчення акту агресії.
Тож на міжнародну кваліфікацію російської агресії наявність чи відсутність стану війни ні для України, ні для Росії не впливає.
“У нас є міждержавний збройний конфлікт, який класифікований міжнародними організаціями як агресія, є рішення міжнародних судів… Щодо питання можливих репарацій, то воно регламентується завданою шкодою. Встановлено на міжнародному рівні неспровокованість і протиправність нападу на Україну. Цього буде достатньо для будь-яких компенсацій”, – каже Борис Бабін.
В українському законодавстві формулювання “стан війни” згадується всього кілька разів і докладних тлумачень щодо нього немає.
У конституції стан війни згаданий двічі: у розділі про Верховну Раду, до повноважень якої належить “оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру”, а також у розділі про президента, який “вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України”.
Ця ж процедура прописана і в законі “Про оборону України”. Там також зазначено, що з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у момент припинення стану війни. Однак визначення, що таке “воєнний час” у законодавстві немає.
Окрім цих трьох згадок, інших пояснень про “стан війни” в українському законодавстві немає.
Натомість питання “воєнного стану” висвітлено досить детально і в конституції України, і в окремих законах. Це поняття присутнє також в законодавстві багатьох держав і зазвичай має добре розроблений механізм застосування.
Воєнний стан в Україні запровадили 24 лютого 2022 року на три місяці і відтоді його дію регулярно продовжують.
Він дає політичному та військовому командуванню, а також владі на місцях повноваження для протидії агресії, в тому числі дозволяє обмежувати деякі конституційні права і свободи людини.
Обмежень на кількість продовжень воєнного стану в законодавстві немає.
Тож і більшість експертів, і представники української влади сходяться на думці, що чинного законодавства цілком достатньо, аби організовувати захист України від агресії.
Джерело: ВВС
