До свого 30 річчя Оля готувалась заздалегідь, адже свято мало бути шикарним. З татом замовили ресторан і запросили чималенько гостей.
Тридцять років пробігло швидко. Вранці пригадалась розмова з бабусею, яка перед смертю зняла з себе тягар і поклала на Олині плечі. Вона розповіла дівчині, що вона не рідна донька свого улюбленого найріднішого тата, а прийомна… ці слова прозвучали тоді, як грім з ясного неба. Довго не могла осмислити, те, що сказала бабуся. Саме тоді, Оля дізналася, що не рідна дитина своєму батьку і що вона донька його племіннику Петру, який трагічно загинув коли їй було лише 5 місяців. А після його смерті його дружина Неля мала інші плани на життя і діти в ті плани не входили. А в неї їх було двоє. Оля і її старший брат Іван. Через деякий час після смерті Петра сусіди помітили, що Неля ходить спокійно селом без дітей і забили на сполох. Старший син був у знайомих, а меншої Олі ніде не було. Почались пошуки, шукали скрізь і всюди, але дитини ніде не було… пошуки не припинялись, хтось з односельців згадав, що бачив Нелю біля лісу. . Олю знайшли на пів живою, декілька днів дитина знаходилась в лісі сама без води і їжі… Її там на вірну смерть залишила рідна мама.
Олю вдочерив рідний дядько покійного тата. Після оформлення всіх документів подружжя вирушило до Києва, оскільки малеча після пережитого потребувала лікування. Здавалося все страшне вже позаду, дівчинку любили і дбали про неї. Після довгого лікування Оля почала повноцінно жити. Вона була єдиною дитиною у сім`ї, бо мамі лікарі не дозволяли народжувати, бо для неї це було смертельно небезпечно. Але вона дуже хотіла дитину і коли завагітніла нічого не сказала чоловіку. Мама померла, коли Олі було п’ять років. Це вже вона пам`ятала. Ось так і залишились вони з татом удвох.
Чи думала вона про свою маму після того як все дізналася? Так думала. Вона часто прокручувала в голові різні сцени і епізоди, які б могли бути. Виправдання для тієї жінки, що народила – не було.
І от сьогодні збираючись на свій ювілей Оля прокручувала кадри свого життя. Ніколи вона не відчувала себе чужою, тато дуже її любив, як і вона його. Так були в тата жінки, але якось не складалося, не хотіли ростити вони чужу дитину. Навіть пропонували віддати Олю в інтернат, але тато їх гнав від себе і вчив доньку всьому що знав сам. Та все ж в їх житті з`явилась жінка, яка стала мамою для Олі і коханою дружиною для її тата. А потім народилась сестричка, яку Оля просто обожнює. Відтоді у них повноцінна любляча дружня родина. Батько писав вірші і читав їй. Деякі вона вивчала на пам`ять. Все життя вона твердо знала – тато її любить. Він піклувався про неї і вчив всьому, що сам вмів.
Мчали роки: школа, інститут, весілля, народження сина. Улюблена робота і ще хобі – автомобілі. Вона з ними на ти. І їздити і ремонтувати. ..
Свято було у розпалі Оля була щаслива: мама, тато, сестра, син, друзі, всі кого любила вона і хто любив її. В натовпі гостей вона побачила батька який йшов до неї з незнайомою жінкою. В тата був дуже сумний, майже трагічний вигляд. Підійшовши до доньки батько тихо і сухо сказав:
- Це твоя мати…
А далі німа сцена, як в кіно. Батько стояв зі сльозами на очах, Оля була просто в шоці, їй здавалося, що все завмерло, зупинилося . Перед нею стояла красива, гарно вдягнута, вся розцяцькована ще досить молода жінка. Вона говорила швидко ніби кудись поспішала: якісь слова виправдання, пояснення від «горе – матері» долітали до Олі і тут же падали вниз, бо вона не хотіла не бачити її ні чути. Просила пробачення, казала, що Олю вкрали у неї цигани і залишили її в лісі, а вона шукала її… Та Оля не вірила жодному слову. Коли мати зозуля вивалила все, розкрила руки для обіймів…
- А де ти була всі ці тридцять років? Чому тебе не було в моєму житті? – все ж зважилась запитати донька у біологічної матері.
- Чому вирішила з`явитися в моєму житті тепер? І що ти хочеш від мене сьогодні???
- Я хочу щоб ти назвала мене мамою….
Ярина Курганська для сайту НЕЖАТИН
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
