13 листопада свій 75-річний ювілей відзначає уродженець с. Данина, відомий педагог Ніжинщини, колишній директор Данинської школи, краєзнавець Василь Іванович Петрик.
А цьогорічна пізня осінь…. Вона з холодними туманами і ранковими приморозками, сірими хмари, як слони, і мжичкою. Пронизливими вітрами і голими вітами. З крапельками на вікнах. Спалахами північного сяйва в небі, листопадовою веселкою…Силуетами людей з похмурими обличчями. З повітряними тривогами на пів доби…”Вогняними стрілами”, “шахедами” з неба… Із жовтим листям на бруківці, воно – як чиєсь обірване життя…Молоде, із здійнятими до неба руками, з надією, як розквітла остання квітка.
Хай вибачає мені Василь Іванович за мій похмурий настрій. Знаю, цьогорічна осінь і в його душі осіла тривогою й надією.
Життя прожити — не поле перейти. За плечима у мого давнього знайомого – сільське дитинство, армія, робота на промисловому підприємстві. Потім педагогічний вуз, робота в школі. Призначення на посаду директора. Здається, нічого особливого. Та це тільки на перший погляд. Бо, придивившись уважніше, розумієш: життя героя допису величне, наповнене професійним і творчим неспокоєм, бажанням служити рідному краю і людям! Майбутній поколінням данинців.
Колишній данинський педагог – Відмінник народної освіти України, старший учитель, кавалер знака “Василь Сухомлинський”.
“Єдина наша рідна Данина” — не тільки назва книги, це й девіз життя Василя Івановича. І це істинно. Адже тільки в єдності всі ми — сила, тільки об’єднавши зусилля, ми спроможні вершити доленосні справи. Так було колись, так є зараз. Впевнений, буде і в майбутньому.
Любов до рідної землі ніколи не зраджувала справжньому патріоту. Він і зараз кровно зв’язаний з нею, і як житель, і як краєзнавець: продовжує досліджувати історію рідного краю, тримає нитку між минулим і сучасним, не дає їй розірватися.
Гордістю повниться серце сільського дослідника за минуле села. Справді, була колись Данина як у тій пісні: У вінку природи, у пшеничному колоссі, яке звідусіль підступало до самих вікон і дахів! Потім були 90-ті з руйнівними для країни ринковими відносинами. А сьогодні вже нова реалія — війна.
Та і в цих воєнних умовах уміє мій добрий знайомий радуватися життю…Живе одним життям з працьовитими односельцями. Пишається цим. Для нього всі вони — могутнє дерево Данинського роду.
Має Данинській рід і славних земляків, серед них – науковці, інженери, аграрії, педагоги, лікарі… З багатьма з них Василь Іванович теж підтримує міцні дружні стосунки.
Особливе місце в житті ювіляра посідає й українська пісня з багатющими мелодіями, безмежною широтою, красою образів, чарівною силою. Від неї впродовж життя отримує натхнення, віру й оптимізм.
А осінь, ніби обіймає тебе своїми шовковими крилами і несе у країну тихої задуми. Та чи справді ця задума тиха для всіх нас?!Ні. Осінь війни прибрала з нашого життя настрої та фарби. Тишу теж. Ми все робимо з думками про події на фронтах, з переживаннями за наших Героїв, з острахом за їхні життя. Небайдужий до доль своїх колишніх учнів, а нині — захисників України й колишній данинський педагог. Тільки міцних сил і незламної віри бажає їм.
Шановний Василю Івановичу! Наш ювіляре! Лосинівська громада та її очільник Анатолій Стрілець вітають Вас з 75-річчям!
Бажаємо Вам миру, добробуту, щастя, вдачі, любові! Щоб кожен день життя був сповнений любові, тепла і затишку. Щоб Ви залишалися таким же сильним, мудрим і оптимістичним! Нехай у вашій родині буде спокій і благополуччя, а улюблені люди завжди були поруч з Вами.
Микола БОРЩ
Джерело: вісник Лосинівської громади
