Хліб з прадавніх часів вважався не просто їжею, але сакральним Небесним даром. Особливо відколи Син Божий скасував криваві жертвоприношення і встановив Таїнство Євхаристії – причастя тілу і крові Господній під виглядом хліба і вина.
Як свідчать архівні документи, датовані останньою чвертю ХІХ ст., в Ніжині була зареєстрована калачна реміснича цехова управа. На чолі управи стояв обраний цеховий старшина. Управа мала свій прапор та свято цехової ікони на честь святого Преподобного Симеона (14 вересня). На Симеона фактично закінчувалися основні сільськогосподарські роботи. До цього дня мали бути зібрані ярі зернові.
Випікали перші хліби нового врожаю. В народі говорили, коли на Симеона не зібрані колосові, а зерно осипалось на землю – «Семенів день — колосовий тлін».
Згідно реєстрової книги калачної управи за 1889 р. до неї входили близько 230 пекарів. За соціальним станом це були збіднілі дворяни, міщани, козачки та солдатки. Переважна більшість членів калачного цеху випікали хліб та, як різновид хліба – паляниці. Інші робили бублики, пряники, здобні булки та пироги, «пальчики». Лише останні з всього асортименту хлібобулочних виробів, які випікались у місті, викликають запитання щодо вигляду та рецептури.
Можливо, в якійсь з ніжинських родин – нащадків пекарів, зберіглись до цього часу відомості про такий виріб, як «пальчики». Буде цікаво дізнатись.
Наталія ДМИТРЕНКО, заступниця директора музею з наукової роботи
Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
