Україна переживає тривале маловоддя. У басейнах Дністра, Сяну та Західного Бугу рівні води наприкінці серпня опустилися до найнижчих позначок за весь період спостережень. На окремих малих річках русла повністю пересохли.
Проблема не обмежується заходом країни. Маловоддя охопило більшість басейнів – від Дністра та Південного Бугу до Прип’яті, Десни та приток Середнього Дніпра. На окремих постах Дністра, Західного Бугу, Стиру та Південного Бугу рівні вже опускалися нижче історичних мінімумів.
Дністер – критична ситуація
У липні водність річок басейну Дністра становила лише 10 – 40% норми, а на ділянці від витоку до Заліщиків – 8 -19%. У серпні приплив води до Дністровського водосховища скоротився до рекордно низьких значень. Рівень самого водосховища 20 серпня становив 112,34 м – найнижчий показник для цієї дати за всю історію спостережень.
Сейм і Десна
Десна та її притока Сейм також залишаються під впливом дефіциту води. За даними Укргідрометцентру, у липні на Десні та Сеймі спостерігалися лише слабкі підйоми рівнів після надходження води з території Росії, а загальне підвищення на окремих ділянках Десни становило лише 2–4 см.
Тому говорити про новий історичний мінімум саме Десни чи Сейму у 2026 році без конкретного гідропоста некоректно. Історичні антирекорди Десни вже фіксувалися раніше – зокрема, у 2020 році в Чернігові рівень опускався до 145 см над нулем поста, що було мінімумом за весь період спостережень на той момент.
Сильна посуха охопила весь басейн Дунаю.
У Румунії витрата води в липні знижувалася до 1650 м³/с – історичного мінімуму за час спостережень на відповідній ділянці.
На українській ділянці ситуація ще жорсткіша: на початку серпня в Рені рівень води впав до – 6 см, побивши попередній історичний мінімум – 3 см за 55 років спостережень. В Ізмаїлі рівень становив близько 29 см, у Кілії – 32 см, у Вилковому – 80 см.
Через критичне падіння рівня Дунаю на Одещині довелося примусово наповнювати водосховище Катлабух насосами, щоб зберегти воду для потреб агросектору.
Головні причини обміління річок – тривалий дефіцит опадів, висока температура та посилене випаровування. У басейні Дністра в липні випало лише 46–75% місячної норми опадів, а в горах – 42–57%. Вологість метрового шару ґрунту за місяць зменшилася на 17-22%, що скоротило надходження води до річок.
Чим це загрожує
Маловоддя б’є по енергетиці, сільському господарству, судноплавству та водопостачанню. Менша кількість води обмежує роботу ГЕС, ускладнює охолодження енергетичних об’єктів і скорочує можливості для вантажних перевезень. У водоймах зростає концентрація забруднювачів та активніше відбувається «цвітіння» води.
Україна й без того належить до найменш забезпечених водними ресурсами країн Європи: на одного жителя припадає близько 1 тис. м³ місцевого стоку на рік.
За прогнозами WWF-Україна, протягом XXI століття водний стік у більшості регіонів України може скоротитися на 25–50%, а на південному сході – до 70%.
Отже, нинішнє маловоддя – вже не просто сезонна проблема. Поєднання кліматичних змін, тривалих посух і наслідків війни робить дефіцит води одним із довгострокових викликів для України.
