Наступний етап реформування соціальної сфери в Україні передбачає перехід від надання соціальної допомоги за статусом до державної допомоги за рівнем доходів.
Про це нещодавно заявив міністр соціальної політики Андрій Рева, передає «Сегодня».
«Монетизація субсидій створила передумови для уніфікації всіх видів державної соціальної допомоги та прийняття відповідного законодавства в цьому напрямку. Це призведе і до збільшення адресності допомоги, і до поліпшення адміністрування, і до зменшення бюрократизації. Але головне, в першу чергу мова йде про основні принципи призначення допомоги, а саме про критерій, який повинен бути єдиним — доходи громадян. Якщо доходи низькі — людина повинна отримувати допомогу.
Зараз у нас допомога надається не за ознакою доходів, а за статусом. Це призводить до того, що гроші отримує не той, хто потребує допомоги, а той, хто має певний соціальний статус. Тому ми бачимо завдання соціальної політики та наступний крок реформ в соціальній сфері в переході від системи державної допомоги по статусу до єдиної уніфікованої системи державної допомоги за рівнем доходів громадян”, — сказав міністр.
Така заява — заявка на серйозну зміну самої системи розподілу соціальної допомоги, яка принципово не змінювалася в Україні з радянських часів. Про що, власне, мова?
Незважаючи на те, що в уряді постійно підкреслюють, що соціальна допомога надається або має надаватися тільки малозабезпеченим, нужденним людям, в українському законодавстві закріплений принцип надання допомоги за статусом, тобто за належністю людини до однієї з соціальних груп, про яких піклується держава: пенсіонери, люди з інвалідністю, одинокі матері, «чорнобильці» тощо. Хоча далеко не всі представники тієї чи іншої категорії пільговиків знаходяться в однаково тяжкому становищі.
В Україні налічується кілька десятків одних тільки видів соціальної допомоги. Ще більше категорій громадян мають право на пільги, зокрема з оплати житлово-комунальних послуг. Крім того, до «статусних» соціальних виплат відносяться і «спеціальні» пенсії (чиновників, депутатів, суддів тощо).
Перехід до системи соціальної підтримки людей виходячи з їх рівня доходів передбачає, що основним критерієм отримання матеріальної допомоги будь-яких видів з бюджету буде виключно матеріальне становище громадянина. Правда, навряд чи такі зміни відбудуться одномоментно і найближчим часом. На відміну від багатьох галузей, які знаходяться в процесі реформування, стратегія реформування соціального захисту ще не оприлюднена. Тому зміни, які відбуваються в цій сфері, сприймаються як точкові і непередбачувані.
Втім, навіть за точковими змінами, що відбуваються останнім часом, можна сказати, що перехід від «статусної» системи соцдопомоги до допомоги за рівнем доходів повільно, але відбувається і зараз.
Як розповіла експерт з питань пенсій, член Громадської ради при Мінсоцполітики, керівник «Інституту цивільних свобод» Галина Третьякова, одним з кроків в цьому напрямку стала відмова від т. зв. «спеціальних» пенсій.
«Більшість статусних, тобто спеціальних пенсій були скасовані в 2017 році. Хоча залишилися, наприклад, статусні пенсії суддям, прокурорам, деяким іншим категоріям, яким пенсії нараховуються не за загальною формулою, а на підставі окремих законів. Розмір „статусних“ пенсій не зменшиться. Але, на відміну від трудових пенсій, які нараховуються на загальних підставах, „статусні“ пенсії індексуватися не будуть. Тобто якщо щороку в березні для більшості пенсіонерів сума їх виплат буде індексуватися на коефіцієнт „50×50“ (50% інфляції і 50% темпів зростання фонду заробітної плати), то пенсії вчених, держслужбовців, суддів тощо не будуть рости. І так буде відбуватися до тих пір, поки їх пенсії не зрівняються з трудовими, які нараховуються за загальною формулою. А коли зрівняються — ці люди будуть користуватися такими ж правами на пенсію, як всі. Якщо ж людина, яка отримує пенсію по статусу, вважає, що вона менше, ніж звичайна трудова, вона може звернутися до відділення Пенсійного фонду, і там їй можуть перерахувати пенсію на загальних підставах. Якщо вона виявиться більше, людина може відмовитися від спеціальної пенсії і отримувати пенсію на загальних підставах», — розповідає Галина Третьякова.
Тепер в Міністерстві соцполітики хочуть відійти від статусів не тільки в питаннях пенсій, а й в питаннях соціальних виплат. Зокрема, субсидій.
Наприклад, закон «Про бібліотеки і бібліотечну справу» ст. 30 говорить: «Працівникам бібліотек, які працюють в сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали в бібліотеках …, держава забезпечує безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм». В Україні на сьогоднішній день налічується понад 20 таких категорій громадян, які мають пільги на оплату житлово-комунальних послуг, іноді до 90 і навіть 100%.
«У нас є категорії населення, які через свій статус взагалі не платять за комунальні послуги, їх витрати покриваються за рахунок місцевого або державного бюджету. Тобто вони отримують соціальний захист не тому, що у них немає грошей, а через статус. І це потрібно змінити докорінно», — вважає Третьякова.
Однак окремими нормативними актами або навіть законами ситуацію змінити не вдасться, переконана експерт. Адже міняти необхідно саму парадигму соціальної допомоги. Включаючи систему оподаткування.
«Ми до цих пір живемо в деформованій парадигмі радянських часів, з деформованими економічними теоріями. І вченими, і світовою практикою доведено, що падіння доходів домогосподарств на суму понад 40% сприймається будь-яким домогосподарством як катастрофа. В цьому випадку домогосподарства не встигають швидко адаптуватися до нових умов: що потрібно купувати менше їжі, довше носити одяг, можливо, поставити машину на прикол. Тобто людина буде завжди незадоволена, поки не буде отримувати на пенсії дохід, рівний 60% від тієї суми, яку отримувала під час роботи. Це так званий коефіцієнт заміщення, і він повинен дорівнювати 60%. Зараз держава намагається вирішити цю проблему точково. Там проіндексує пенсії, тут виплатить 1000 грн. А насправді потрібен новий механізм», — говорить експерт.
Зокрема, розроблено механізм, який передбачає зменшення оподаткування домогосподарств і одночасно зменшення державного регулювання в питаннях соціальної допомоги.
«Сьогодні оподатковується вся сума доходів домогосподарств. А можна звільнити від оподаткування домогосподарства на суму, рівну середній зарплаті. На сьогодні це близько 9,5 тис. грн. Це повинен бути неоподатковуваний мінімум. І сім’я сама повинна перерозподіляти ці гроші. Наприклад, в сім’ї є двоє працюючих, дитина і бабуся, яка не працює, а господарює і дивиться за дитиною. Чому ми не можемо звільнити матір і батька від оподаткування на суму 9 тис. грн на кожного члена домогосподарства, і сказати, що домогосподарство має саме розподіляти ці субсидії. А податком обкладати тільки суму понад цей мінімум. Натомість сьогодні ці гроші забирають, перерозподіляють, утримують армію чиновників, які вирішують, кому і скільки виділити, пишуть звіти», — каже Галина Третьякова.
Що ж стосується пенсійного забезпечення, на думку експерта, не важливо, яку модель візьме за зразок Україна — скандинавську, континентальну або будь-яку іншу. Принципово, щоб пенсійне забезпечення відповідало світовій практиці, яка включає 5 ступенів, або колон.
0-й рівень — соцзабезпечення людей, які не мають трудового стажу, на рівні реального прожиткового мінімуму.
1-й рівень — солідарна пенсійна система.
2-й — обов’язкові накопичення, які робить переважно роботодавець або ж працівник.
3-й — добровільні накопичення, які робить працівник.
4-й — система соціального утримання, або паліативної допомоги для людей пенсійного віку.
«Держава повинна чесно сказати, що основна ваша пенсія — це 2-й і 3-й рівні пенсійної системи, тобто ваші накопичення. А завдання держави — запропонувати перелік фінансових інструментів і захистити право власності на накопичення людей», — каже Галина Третьякова.
