У квітні минулого року в Плисках на Борзнянщині сталося гучне вбивство. Місцевий мешканець Анатолій Попович (зараз йому 56 років) застрелив із рушниці своїх сусідів-дачників — 47-річного Володимира Невмержицького і 45-річну Наталію Кизиму. Після цього вбивця майже місяць був у бігах, аж поки його не впіймали поліцейські. За скоєне Поповичу світило від 10 до 15 років тюрми або ж довічне ув’язнення. І ось днями Борзнянський райсуд виніс йому вирок.
Про цю трагедію ми писали в травні минулого року. Зразу Після затримання Поповича. Тоді односельці зізналися нам, що між собою називають Анатолія Куртом Своєї родини він не має, жив із матір’ю. За плечима в нього кілька погашених судимостей за дрібні крадіжки. Поки не збув коня коня, то підробляв із ним по людях. Після того ж сидів без діла, жив на материну пенсію. Добряче випивав. Останнім часом пробував зав’язати зі спиртним, але незадовго до трагедії знову взявся за чарку. І тут, як на зло, вкотре стався конфлікт із сусідами…
Із ними Попович не ладив ще відтоді, як Володимир із Наталією перебралися в село зі столиці (у грудні 2020-го). У Плисках вони купили собі дачу, а свою київську квартиру почали здавати в оренду. З цього й жили. Сварки між сусідами траплялися з різних причин. То за межу, то через худобу. Крім того, подейкують, що кияни труїли чужих собак і погрожували «розібратися» з псом Анатолія. Це його неабияк злило.
Фатальні події розігралися ввечері 13 квітня Після звістки про подвійне вбивство багатьох селян охопив неабиякий страх. Адже Курт утік, прихопивши із собою рушницю. Щоправда, правоохоронці знайшли її вже наступного дня — у лісосмузі біля села. А ось самого Анатолія шукали майже місяць. За словами поліцейських, він переховувався то в лісі, то в покинутих будинках. Харчувався тим, що зміг вполювати. Та люди припускають, що час від часу Попович крадькома навідувався додому. Упіймали втікача 10 травня біля залізничної станції. Кажуть, він причаївся в кущах і, видно, знову збирався заглянути додому Та його собака, який бігав селом, почувши хазяїна, почав гавкати і цим видав Поповича. Його скрутили і взяли під варту.
Подробиці подвійного вбивства стали відомі вже на суді. Як з’ясувалося, того злощасного вечора і Анатолій, і подружжя киян були напідпитку. А відправною точкою стала словесна перепалка Поповича з Наталією (подейкують, що розсварилися через Анатолієвого собаку), під час якої він гнав ії з двору. Жінка поскаржилася на це своєму чоловікові. Невмержицький узяв держака від лопати і пішов до Поповича. Той забіг у хату і замкнув двері. Та перед цим крикнув матері, яка була у дворі: «Нас ідуть убивати!» На суді вона розповіла, що коли Володимир прийшов, то став стукати у хвіртку. Потім вибив ії, зайшов у двір і вдарив її держаком. Вона впала. А Володимир почав ломитися в хату розбив шибки, грюкав у двері, після чого кинув у пенсіонерку держаком. Не розуміючи, що відбувається, жінка вибігла на вулицю. Там була Наталія і споглядала за дійством. Вона заявила пенсіонерці, що це все через Толика, який ударив її пляшкою. Потім штовхнула стареньку так, що та впала. А Кизима навалилася на неї і не давала встати. Ще й на додачу вирвала з рук мобільний і кинула його на асфальт. Тоді пенсіонерка з усіх сил стала кликати на допомогу.
Тим часом Анатолій узяв рушницю, вийшов на поріг і вистрілив Володимиру у груди. Постріл виявився смертельним. Після цього Попович, як він сам розказував, узяв труп і викинув його за хвіртку. А тоді направився до матері. Окрім неї та Наталії, на вулиці вже був ще й сусід, який, почувши крики, вибіг надвір. Він заступився за стареньку. Сказав Наталії, щоб ішла додому і проспалася. Це розлютило жінку. І вона накинулася ще й на сусіда. Хотіла вдарити його, але .. не встигла — підійшов Попович. Він відштовхнув Наталію від сусіда, а тоді вбив її пострілом у шию.
Суддям Анатолій пояснював, що Наталія смикнулася на нього, тому він і вистрілив. А Володимира пристрелив, бо той ломився в хату і погрожував його вбити. Свою вину Попович визнав лише частково Мовляв, захищав себе і матір від агресивного подружжя й іншого вибору не мав. Наголошував, що не хотів, аби так вийшло.
Однак версію про необхідну самооборону суд відкинув. З кількох причин. По-перше, Анатолій двічі приводив зброю в бойове положення, а значить чітко усвідомлював свої дії. По-друге, він стріляв у життєво важливі органи, тож мав намір саме вбити, а не поранити (спонукальною причиною при цьому виступила довготривала неприязнь між сусідами). По-третє, хоча Попович і мав підстави для захисту, але його дії аж ніяк не відповідали небезпечності посягання на нього з боку подружжя. Крім того, Анатолій не намагався надати потерпілим допомогу, не викликав «швидкої», а навпаки — втік і спробував сховати рушницю.
Отже, визначальним було бажання розправитися, а не захиститися. Тож Борзнянський райсуд визнав обвинуваченого винним і призначив йому 15 років позбавлення волі. До вступу вироку в законну силу Попович перебуватиме в СІЗО. У сторін є місяць, щоб оскаржити вердикт.
Джерело: газета “Гарт” від 09.03.2023, Олексій ПРИЩЕПА
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
