Поховали отця Олега.
Спочивай з Господом, дорогий і рідний нам брате.
Чимало добрих і щирих слів сказали вже люди, що прийшли тебе вшанувати. Великі похорони, приїхали майже все священство з Чернігівської єпархії, багато побратимів військових.
Всі відмічали, який отець був до всіх добрий, душевний і веселий. Вмів втішити та підбадьорити, хоч був бідний і мав купу проблем зі здоров’ям.
Від себе додам те, чого можливо не помітили.
Ми співслужили разом 4 роки і бувало по всякому. Одного разу, коли ми з Януарієм посварились, я вирішив поїхати геть, щоб “краще монашествувати”. Отець Олег плакав, як рідний батько. Цього я не забуду.
Невдовзі я повернувся і отець був трохи ображений, але ми не сварились, просто була пауза, а на Пасху ми обіймались і хотіли разом служити. Пройшло трохи часу і я повернувся, бо отець Олег сам не давав ради через службу в ЗСУ.
Хочу сказати, що як настоятель отець Олег був для нас з Януарієм як легке крило, під яким ми могли зберігати своє чернече неформальне життя. З більшістю настоятелів (без образ) цього не вдалося би.
Отець не був владним, не був формалістом, не був фарисеєм. Мав свободу і вмів давати свободу іншим. Януарію як митцю він дозволяв все робити, як він хотів, а не так як скаже отець -настоятель.
Отець був простий і чутливий. З такими людьми легко говорити про життя, випити пива, з’їздити по гриби.
Він не був вчений богослов, але чув інтуїтивно що таке Православіє і Церква, і головне засвоїв: не жаліти себе, бути милуючим серцем.
Ти не вчив багато словами, але життям дав приклад великодушності і скромності.
Інколи, що гріха таїти, саме ці риси залишаються недооціненими.
А коли людина перетинає кордон смерті, то опрозорюється погляд на неї. Стає більш безстрастним.
Без перебільшення можна сказати, що отець був добрий пастир. Все віддавав на церкву, а з церкви майже не мав нічого.
Їмость жалілась, що не можуть в квартирі нові обої поклеїти. Так і завершив свій шлях отець з обідраними стінами в своїй кімнаті.
Отець прийняв священство, коли йому було за 50. Це був зрілий вибір. За короткий час він встиг заповзято повернути церкву Іоана Богослова до життя. Так, її ще належить нам доналагоджувати, доєвангелізовувати.
Роботи буде багато.
Але без отця вона б тут не почалась.
Вічна пам’ять і Царство Небесне, отче Олеже!
Велика вдячність за все!
Не полишимо в молитві. Щодня в церкві буде заупокійна літія.
На прихожан прикликаю мир і благодать від Господа. Прошу частіше збиратись разом.
В храмі згодом буде більше служб, чаювання і бесіди після служби.
Обіймаю всіх.
На фото – отець Олег з ангелами
Царство Небесне отцю і вічна пам’ять!
