Руслан та Саша познайомилися у російському полоні. Захисники потрапили туди за різних обставин.
Олександр після бою із 60 росіянами. Він єдиний із трьох побратимів вижив. А Руслан, коли обороняв Маріуполь.
У полоні чоловіків змушували до примусові праці – шити одяг. До полону ніхто з них цього робити не вмів. Там вони навчилися шити все: від штанів, кросівок, кепок і до кітелів. Якщо наглядачам щось не подобалося, Руслану та Саші відбивали руки і змушували перешивати.
Після полону чоловіки познайомилися ще з одним ветераном – Максимом. Утрьох вони були в укритті під час обстрілу, коли проходили реабілітацію.
Максим перед своїм 18-річчям повернувся в Україну воювати. Згодом отримав важке поранення. А, коли побачив Сашу і Руслана, то одразу зрозумів, що це «свої люди».
«Саме з цими мужичками ми й заснували свою швейну фабрику».
«Ми хотіли створити щось своє, щоб розповідати людям про полон. Так з’явилася ідея власної швейної фабрики «Волоцюга». Ми відкрили цех: знайшли приміщення, купили машинки, зробили ремонт, щоб людям було комфортно працювати — ми ж не свині. Самі обирали техніку, самі все заносили», – каже Максим.
Ця швейна фабрика – універсальна. Тут можна пошити різні речі, в хлопців є вже чимало замовлень. Але найголовніше, щоб одяг створювали вручну.
«Ми хочемо, щоб наш одяг робили люди, які цінують Україну, які зберігатимуть пам’ять про Маріуполь та полон».
Зараз хлопці працюють над створенням власного мерчу – «Волоцюга».
Але кажуть, що чимало замовлень прилітає саме від різних українських підрозділів, адже вони теж створюють власні дизайни.
Джерело: Армія TV – Військове телебачення України
