У Ніжині є місця, повз які можна проходити десятки разів і навіть не здогадуватися, яку історію вони приховують. Одне з них – гранітний меморіал, встановлений серед зелені. Сьогодні тут тихо, лунає лише шум дерев, але понад два століття тому це місце було католицьким кладовищем, де знаходили останній спочинок представники польської громади, які жили й працювали в Ніжині.
У XVIII–XIX століттях Ніжин був одним із найбільш багатонаціональних міст Лівобережної України. Тут поруч жили українці, поляки, греки, євреї, німці та представники інших народів. Кожна громада мала свої храми, традиції та місця поховання. Католицький цвинтар став останнім прихистком для багатьох поляків, які зробили вагомий внесок у розвиток міста.
Польська громада була невід’ємною частиною життя Ніжина. Серед її представників були лікарі, педагоги, військові, чиновники, ремісники та підприємці. Вони працювали в навчальних закладах, розвивали торгівлю, медицину, культуру й залишили помітний слід в історії міста.
Колись на цьому кладовищі височіли кам’яні хрести, родинні склепи та витончені надгробки, виготовлені майстрами своєї справи. Проте бурхливі події XX століття не пощадили некрополь. З роками поховання були втрачені, територія змінила свій вигляд, а пам’ять про цвинтар майже зникла.
Лише завдяки дослідженням істориків і краєзнавців вдалося встановити місце розташування колишнього католицького кладовища. На знак пошани до людей, які тут спочивають, у 2010 році було встановлено меморіал із написами польською та українською мовами.
На пам’ятнику викарбувано:
«Пам’ятник встановлено на місці католицького цвинтаря на вічну пам’ять полякам — мешканцям Ніжина, тут похованим».
Нижче розміщено слова традиційної католицької молитви польською мовою:
«Wieczny odpoczynek racz im dać, Panie» – «Вічний спочинок дай їм, Боже».
Сьогодні цей меморіал символізує повагу до багатовікової історії Ніжина – міста, яке століттями об’єднувало людей різних національностей, мов і віросповідань. Адже історія складається не лише з видатних подій чи архітектурних пам’яток. Вона живе й у таких тихих місцях, де колись прощалися з близькими, запалювали свічки та берегли пам’ять про тих, хто вже відійшов у вічність.
Можливо, наступного разу, проходячи повз цей меморіал, варто на мить зупинитися. Адже під цією землею спочивають люди, які понад двісті років тому так само ходили вулицями Ніжина, навчали дітей, лікували хворих, будували будинки, працювали, любили й творили історію міста. Пам’ять про них – це також частина історії Ніжина, яку варто берегти.
Підготувала Марина Афон
