Рятували будівлю музею Ніжинської поштової станції майже на волонтерських засадах.
Читати по темі: «Ніжинська поштова станція» – в десятці незвичних музеїв країни
Цікавою історією часткової реставрації будівлі з журналістами поділився директор Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського Геннадій Дудченко. За його словами, коли він прийшов на посаду директора, будівля вже почала завалюватись. Ці ознаки особливо яскравими стали весною 2018 року, після того, як розтанув сніг, і прибудова входу до музею почала відходити від основної будівлі.
«Тріщини йшли як по зовнішнім, так і по внутрішнім стінам. Практично двічі на тиждень рвало всі маяки, які чіпляли на стіни. Означало це тільки одне – нам потрібно було ТЕРМІНОВО рятувати будівлю», – розповідає директор музею.
Повідомляє сайт НЕЖАТИН
Вживати заходів потрібно було, не зволікаючи часу, і як стверджує Геннадій Дудченко, чекати 25 мільйонів гривень на всю реконструкцію “Поштової станції” – сенсу не було.
«Дякую міській раді, що дослухалась до моїх волань на рахунок того, що протягом року можемо втратити цей унікальний об’єкт. У 2018 році було виділено 95 000 грн з міського бюджету. Хоча просили 200 000 грн, – продовжує Геннадій Миколайович та додає, що це стало справжньою проблемою.
Жоден з підрядників, дізнавшись, які роботи потрібно провести, не погоджувався їх починати.
«Будівля валилась і нам потрібно було знайти причину. Для цього необхідно було скривати фундамент, адже мали підозри, що це прорив труби водогону. Також укріпити бетонними п’ятаками кутки, скріпити армованим поясом.
Гроші були виділені в серпні 2018 року. Попереду була осінь і необхідно було якнайшвидше знайти підрядників. Дуже вдячний ніжинським підприємцям, які зголосилися допомогти й знайшлись підрядники напів-волонтерських засадах. Вони провели ці ремонтні роботи, але прибутку фактично не мали», – розповідає Геннадій Дудченко.
Що ж в результаті вдалось зробити:
«Коли будівля вводилась в експлуатацію, то для того, щоб зміцнити її, був зроблений бетонний пояс (50х50 см) вздовж всього фундаменту. І будівельники, коли цей пояс робили, забетонували водогінну трубу, яка скоріш за все за 30 років згнила. Тому, коли проводили розкопки, у цьому нам допомагали археологи, то звідти почала литись вода. Ми викопали перед будівлею яму за допомогою нашого водоканалу. Поміняли трубу. Більше вода не тече, але скільки тривав витік води ми не знаємо — це міг бути рік, а може – близько п’яти.
Проводячи розкопки, ми знайшли підвальне приміщення, довжина фундаменту якого складала 2, 5 метри. До дна ми так і не дійшли. Під цією будівлею був більш старий підвал. І думаю, що він повністю був затоплений водою. Ми копнули екскаватором і звідти фонтаном почала битись вода. Заармували всі кути, з’єднали поясами, вичекали весну. Руйнування будівлі припинилось. На ці ж гроші зробили вимощення бруківкою, щоб вода не збиралась», – коментує роботи директор музею.
Вартість даних робіт склала 69 000 грн. На залишок, близько 28 000 грн, було проведено роботи з благоустрою, встановлення дверей та ремонт туалетної кімнати.
«На цьому роботи не закінчились. Будівля виглядала вся в тріщинах і всі гості, які приходили до музею, були зачаровані експозицією, розповіддю екскурсоводів, але перше питання яке виникало, коли бачили стан стін: «Ну як таку перлину могли довести до такого страшного стану?» Ми в черговий раз звернулись до міської ради й випросили 85 000 грн, щоб довести до ладу зовнішній вигляд будівлі. Перештукатурили та перефарбували стіни, пофарбували дах та за власний кошт встановили козирок над вхідними дверима. Потрібно проводити ремонт всередині й на це потрібні додаткові кошти з бюджету», – резюмує Геннадій Дудченко.
Зазначимо, що протягом року через музей «Поштова станція» проходить від 8000 до 1000 людей.
Читати по темі: До 26-ої річниці Ніжинської поштової станції. Цікаві факти
Марина Волинець
Йдіть на площу – споглядати м’ячик