Сержант Максим Рибецький, позивний Риба, загинув 14 грудня 2023 року на Донеччині. Отримав смертельну вибухову травму голови під час виконання бойового завдання. Воїну було 24 роки.
Максим Олегович народився в місті Ніжин Чернігівської області. У 2014 році закінчив місцеву гімназію №3. У школі був улюбленцем багатьох, бо дуже гарно навчався, займався дзюдо, шахами та футболом. У 2014-2016 роках навчався в Ніжинському ліцеї при Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя, де також запам’ятався всім своєю товариськістю, харизматичністю, артистичністю, креативністю, спортивними досягненнями. Максим умів бути душею компанії: де він – там заряд енергії. Знання давались йому легко. Після ліцею вступив до Київського національного університету технологій та дизайну, але згодом прийняв рішення побачити світ і поїхав за кордон. Та швидко зрозумів, що має повернутися в Україну й стати на її захист. Вибір був не спонтанним, а усвідомленим.
У 2019 році хлопець підписав контракт із Збройними Силами України. Служив у 95-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Брав участь в ООС. Згодом вирішив таки здобути вищу освіту та вступив на заочне відділення до Державного університету «Житомирська політехніка», де навчався на спеціальності «Екологія». Проте встиг провчитися лише 2 курси до загибелі.
На початку 2022 року Максим поїхав у відрядження до Ніжина, щоб набирати рекрутів на військову службу, тому повномасштабне вторгнення окупантів застало його в рідному місті, де з підрозділом ССО він і вів активні протидиверсійні дії на Чернігівщині. Але як тільки з’явилася можливість, він одразу поїхав до побратимів на передову. У вересні 2022 року під час контрнаступу на Харківщині брав участь у звільненні населених пунктів: Кам’янка, Студенок, Середнє, Ольгівка, Греківка. З грудня 2022 року до середини літа 2023-го разом з бригадою виконували бойові завдання в в районі Серебрянського лісу.
У квітні 2023-го його призначили на посаду командира мінометного взводу роти вогневої підтримки. 3 червня Максим отримав осколкове поранення. Та вже через 3 дні просив повернути на вогневі позиції, бо не міг бездіяти. У червні 2023 року бригаду в оперативному порядку перекинули на Куп’янський напрямок.
За час служби десантник неодноразово отримував нагороди, зокрема був відзначений: медаллю «За військову службу в Україні», медаллю «За особливу службу III ступеня», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест», відзнакою «Хрест пошани», відзнакою командира оперативно-тактичного угруповання «Лиман».
«Війна відібрала в України Героя, а в рідних – найкращу у світі людину. Відлетіла світла душа у засвіти, а цифра 24 буде назавжди закарбована на гранітному камені. І тепер не він буде дарувати мені квіти, а я обдаровуватиму його все своє життя»! – написала дружина загиблого Яна.
Поховали Героя 19 грудня 2023 року на Мигалівському кладовищі в місті Ніжині.
У Максима залишилися батьки, брат і дружина.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!
