Два ворожі бензовози заїжджають до села на Чернігівщині. Шестеро окупантів грабують місцевий магазин. Троє чоловіків вступають з ворогом в нерівний бій, до якого долають 25 км.
Чоловік вибігає з машини і влучає по бензовозу з РПГ, ще в одного окупанта поцілює з автомата. Один з тієї ворожої компашки лягає і здається. А ще один – тікає.
От за ним і женеться наш герой. Звати його Станіслав Прощенко. Чоловік женеться за ворогом — автоматна черга прошиває тіло.
46-річного Станіслава знаходять ще живим.
Щоб забрати з його руки гранату з витягнутою чекою, доводиться силою розчеплювати пальці.
Чоловік смертельно пораненим боявся полону, бо таким активістам як він там заготовлені звірські тортури. Якби тільки в катівні дізналися, що він — майданівець, ветеран АТО і один з організаторів оборони Ніжина в перші дні вторгнення.
Станіслав був послідовним в своєму патріотизмі. Боровся проти засилля московського патріархату на Чернігівщині.
Навіть отримував кадилом по голові від богослужителя МП, але не втрачав завзятості вигнати ту нечисть з храмів. Зумів зупинити ходу МП у Ніжині.
Створив у Ніжині ветеранську організацію «Патріот», при місцевому ТЦК – музей АТО.
Волонтера, добровольця і активіста Станіслава Прощенка рідні та побратими прагнуть удостоїти звання Героя України.
“Я не можу відмовити розказати про непересічну людину в себе на сторінці, – пише Мирослава Малик. А якщо це ще й допоможе дозбирати ту маленьку пригорщу голосів, що лишилася, то хай станеться бажане для усіх, хто прагне увічнити імʼя героя.
Кілька хвилин для підпису, а родині, зокрема сину й доньці Станіслава, втіха.
Петиція в коментарі.
Дякую!”.
