22 січня у залі засідань міської ради відбувся надзвичайно чутливий захід: Надії та Олександру Сергійчикам, батькам загиблого воїна Євгенія Сергійчика з Держанівки, передали синові нагороди.
Дві нагороди Євгенія Сергійчика від Головнокомандувача ЗСУ: Комбатанський хрест та Хрест Героя.
Комбатанський хрест – почесна нагрудна відзнака Головнокомандувача ЗСУ, якою нагороджують військовослужбовців посмертно; це відзнака за участь у відбитті агресії проти України, що символізує мужність та захист суверенітету.
Хрест Героя – Посмертна військова відзнака, яка вручається з метою вшанування пам’яті та подвигу військових, які загинули, захищаючи Україну.
Ця нагорода є символом пам’яті, честі та незламності.
Обидві сьогоднішні нагороди, на жаль, посмертні. Такі реалії часу, в якому живемо: героїзм має найвищу ціну, ціну життя.
Найважче, що цю ціну платить цвіт української нації. Такі хлопці, як наш земляк, молодший сержант Євгеній Сергійчик.
Його батьки виявляють свій героїзм і силу духу, заслуговуючи не лише на щире співчуття. Ці люди, втративши єдину дитину вчаться жити. Через біль, сльози, сотні тисяч «чому?» і єдиною відповіддю-заради України і її майбутнього. Це високопатріотична відповідь, але від неї плачуть розірвані від болю материне і батькове серця.
Євгеній точно не хотів бути воїном, він мав зовсім інші плани на життя, але коли російський агресор прийшов на рідну землю, він не роздумуючи взяв до рук зброю і став на захист.
Після закінчення Держанівської ЗОШ, здобував професійну освіту в Ніжинському агротехнічному коледжі. Проходив строкову службу. Після повернення- влаштувався на роботу в охоронну фірму. 14 січня 2025 року був мобілізований. Пройшов підготовку, навчання, отримав звання, був призначений командиром відділення і,разом з побратимами виборював Україну.
3 квітня мама востаннє почула голос сина, який попередив, що не виходитиме на зв’язок місяць.
Як прожили батьки той місяць, не варто навіть думати. Однак вони вірили, що все буде добре.
Але минуло і 3 травня, і дні наступні, телефон сина мовчав. І ось оцю страшну тишу розірвала не менш болюча і незворотня звістка про його загибель.
В результаті штурмових дій з боку противника, наш земляк отримав проникаюче осколкове поранення, яке виявилося несумісним з життям.
Для Євгенія війна скінчилася, він навіки став для всіх нас Героєм і небесним янголом…
Євгенія Сергійчика поховано на кладовищі у рідному селі.
Сьогодні ми відвідали Алею Пам’яті в Носівці, де розміщене фото Євгенія. А також могилу Героя, настоятель Свято-Троїцького храму Православної церкви України протоієрей Володимир (Будник) відправив заупокійний молебень, відбулося покладання квітів.
Вічна пам’ять та слава захиснику, воїну Євгенію!
Джерело: Пресслужба Носівської міської ради
