У невеликому мальовничому селі Забілівщина на Борзнянщині розквітла квітка незламності – волонтерський осередок «Забілівські незабудки». Міцна й стійка, вона постала з болю, любові й віри у 2023 році, коли місцеві мешканці об’єдналися, аби підтримати наших Захисників і Захисниць. Відтоді їхня праця не знає спочинку. З днів повномасштабного вторгнення місцеві мешканці об’єдналися, аби підтримати наших Захисників і Захисниць, і відтоді не зупиняються ні на день.
Осередок заснувала активістка, волонтерка, організаторка «Височанських незабудок» – Ірина Мисник. Вона бачила, що є люди, які хочуть, можуть і вміють. Тому запропонувала організувати осередок – «Забілівські незабудки». Люди організувалися швидко – і жінки, і чоловіки робили все злагоджено та оперативно.
Чоловіки виготовили рамки, столики, облаштували робочі місця. Жінки плели сітки, кікімори, шили подушечки для спальників, рукавиці, килимки.
Наймолодша учасниця – Світлана Марченко – не лише вправно плете сітки, а й в’яже для захисників теплі шкарпетки. Їй допомагає син: скуповують в’язані речі, розплітають нитки, а потім Світлана перев’язує їх у теплі шкарпетки для захисників.
Три роки працювали у приміщенні школи, де облаштували великий клас. Але, незважаючи на грубку, яка підігрівала приміщення – було холодно. Та кожного дня вони йшли і працювали, адже розуміли, що хлопці чекають на їхню допомогу.
А коли вдарили сильні морози волонтери почали шукати інше приміщення. На допомогу прийшов місцевий житель Володимир Пекельний, який з радістю надав їм будинок, що йому належав, хоча там давно ніхто не проживав. Та це не зупинило волонтерів – роздумувати ніколи, роботи багато. Толокою взялися наводити лад у новому приміщенні: очистили комин від сажі, побілили, все повимивали, позносили з домівок усе, що було потрібно для затишку та роботи.
Чоловіки перенесли робочий інвентар, розчистили подвір’я, заготовили дрова для опалення будинку. Незважаючи на сильні морози, працювали швидко і злагоджено. І ось нарешті ожила стара хатина: нагрілася, посміхається чистими вікнами. Волонтерам тепло, зручно і головне – що ні від кого не залежать.
Працюють не покладаючи рук, хоч і мають кожна вдома господарство, та все біжать, аби більше зробити, аби було що відправляти захисникам. Матеріалом і основою для плетіння забезпечує їх Ірина Мисник, вона ж і замовлення дає – якого розміру потрібна сітка або скільки кікімор треба виготовити. Готову продукцію відправляють за потребою тим, хто просить. Забезпечують не тільки односельців, які стоять сьогодні на захисті, а й інших.
Ще донедавна їх було небагато, хто ходив постійно: Світлана Грищенко, Тамара Максименко, Світлана Марченко, Світлана Єфименко, Антоніна Клименко, Людмила Красноголова, Марія Тарануха, Тамара Стеблевська, Ліда Філоненко, Ніна Галаган.
Допомагають: Григорій Максименко, Дмитро Єфименко, Віталій Миронцов, Володимир Топчій, Руслан Суржик.
З кожним днем до них долучаються й нові учасники осередку – ті, хто хоче допомогти, внести свій вклад у спільну справу.
Завдяки спільній праці, відповідальності та безмежному патріотизму «Забілівські незабудки» стали міцним тилом фронту. І поки десь лунають постріли, тут, у тихій хатині на Забілівщині, щодня працюють люди, які об’єдналися і працюють з надією та любов’ю.
Ще тільки почав сходити сніг, а вони вже планують, як наведуть лад на подвір’ї, насіють квітів – і потопатиме стара-нова хатина у квітучому вінку. А волонтери чекають весни і Перемоги понад усе та свято вірять, що Перемога, як і весна, зовсім поруч.
Марина Ігнатенко
