У роки Другої світової війни було вчинено багато злочинів проти людяності. На жаль, Носівщина має у своїй історії чимало сторінок, які й досі відгукуються болем у людській пам’яті. Скільки б десятиліть не минало…
Козарська трагедія є одним з найбільших злочинів за кількістю жертв. 11 березня 1943 р. було знищено 4800 жителів цього села.
У цих жахливих злочинів є спільна складова – їх вчинила злочинна трійця: німці, угорці, яких називали мадярами, і поліцаї, тобто фактично місцеві, хто співпрацював із окупаційною владою.
На початку 1943 р. окупанти розпочали широкомасштабну операцію проти місцевих партизанів, яких вдалося вибити з лісової бази. Проте знищити їх карателі не змогли. У відповідь на дії в околицях села партизанів, за наказом німецького коменданта Фрідріха Дросте село було спалене німецьким каральним загоном, а майже всі люди, які на той час мешкали в селі, були знищені. Близько 6-ої години ранку, німці оточили село і почали розправу — 270 людей похилого віку, жінок і дітей були спалені в сільському клубі. У місцевій школі розстріляли і спалили більше 200 дітей разом із учителями.
Повністю спалено 870 дворів селян і всі громадські об’єкти. Село фактично перестало існувати.
До приміщення храму фашисти зігнали понад 250 селян і спалили. З людьми згорів і тутешній священик Корейша, який встиг провести останню службу.
Загалом загинули 4 800 козарців – людей похилого віку, жінок і дітей.
Жахлива, кривава історія невеликого поліського села, яка й досі вражає своєю жорстокістю…
Щороку, біля пам’ятника всім загиблим і спаленим козарцям у той гіркий березень 1943-го зібралися представники районної та місцевої влади, високоповажне духовенство Православної церкви України, громадськість.
До присутніх звернулися Вікторія Вершняк, заступник Носівського міського голови, Григорій Ковтун, начальник Ніжинської районної військової адміністрації.
Єпископ Чернігівський і Ніжинський Православної Церкви України Антоній (Фірлей) очолив заупокійну літію, яку відправило духовенство за всіма безневинно спаленими та загиблими жителями Козар.
Хор Свято – Троїцького храму Православної церкви України на чолі з настоятелем, протоієреєм Володимиром виконали духовний гімн українців «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни».
Кожен промовець наголошував, наскільки важливо пам’ятати уроки історії, зокрема, періоду Другої світової війни. Так вже складається, що українці мусять зі зброєю в руках виборювати власну ідентичність, право бути господарями у власному домі, працювати на своїй землі. На жаль, і в цій війні за Незалежність, наш ворог – росія використовує такі ж методи, як і фашисти та їхні поплічники у Другу світову. І тоді, і тепер знищується все українське. Власне, тому дуже важливо знати, усвідомлювати і пам’ятати.
Не бути байдужими і толерантними. Бо у цій війні шанс на перемогу має лише той, в кого не коротка пам’ять і сильний духовний стержень.
Завершився захід із вшанування пам’яті жертв Козарської трагедії покладанням квітів до пам’ятника.
Пресслужба Носівської міської ради
