Напередодні Нового Року та Різдва Христового, пропонуємо вашій увазі найзатишніші вірші про зиму, які кожен з нас пам’ятає ще з дитинства.
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
Воронько Платон
***
“У лісі, лісі темному…
У лісі, лісі темному,
Де ходить хитрий лис,
Росла собі ялиночка
І зайчик з нею ріс.
Ой, снігу, снігу білого
Насипала зима.
Прибіг сховатись заїнько –
Ялиноньки нема!
Їшов тим лісом Дід Мороз,
Червоний в нього ніс,
Він зайчика-стрибайчика
У торбі нам приніс.
Маленький сірий заїнько,
Іди-іди до нас!
Дивись – твоя ялиночка
Сія на весь палац!
***
Білі мухи налетіли —
Все подвір’я стало біле.
Не злічити білих мух,
Що летять, неначе пух. —
Галю, Петрику, Кіндрате,
Годі, ледарі, вам спати! —
І побігли до санчат Галя,
Петрик і Кіндрат.
Всі з гори летять щодуху.
Щоб спіймати білу муху,
А санчата їм усім
Змайстрував старий Максим.
Рильський Максим
***
Ой, весела в нас зима,
веселішої нема –
грає срібними зірками,
в’ється синіми димками,
снігом землю обійма.
Ой струнка ялинка в нас!
Скільки грає тут прикрас!
Ми зібралися юрбою,
разом з піснею новою
рік новий зустріти час! (М. Рильський)
***
Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик – плиг!
Став ялинку віднімати.
Я-сюди, а він – туди…
«Не віддам, – кричить, – нізащо!
Ти ялинку посади, А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси! І цяцьками можно гратись:
Порубаєте ліси – Ніде буде і сховатись.
А у лісі срізь вовки, І ведміді, і лисиці,
І ворони, і граки, І розбійниці-синиці».
Страшно стало… «Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, –
Я не буду більш ніколи!».
Низько, низько я зігнувсь,
І ще нижче скинув шапку…
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
Олесь О.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram.
