Неймовірні простори України можна вивчати роками й так не пізнати весь спектр таємниць цієї древньої та величної держави. Багато з напрямків вже стали загальновідомими та улюбленими не лише українцями, а й іноземними туристами. Але більшість залишається невідкритими широкому загалу, і лише прискіпливі фанати української автентичності відшукують «родзинки» української самобутності.
Кожен поціновувач невідтвореної самобутності має за честь відвідати наше старовинне містечко, яке лише декілька років тому стало жаданою Меккою для туристичного руху.
Хоча містечко невеличке й більшість цікавинок зосереджені у його центрі, та показати й розказати є що.
На перехресті двох центральних вулиць Ніжина знаходиться унікальний та затишний музейний комплекс «Поштова станція».
Лілія Руденко завідувачка відділом «Поштова станція» зазначає: «На сьогодні Ніжинський музей «Поштова станція» має поціновувачів в усьому світі. Греки, американці, німці, китайці та багато інших країн світу чули й бачили цей невеличкий музейний комплекс, загадували бажання на дзвонику з кінської дуги, заглядали в інсталяцію поштового доглядача та вивчали макет поштової станції в час розквіту кінської пошти.
У 2018 р. Ніжинський музей «Поштова станція» відзначив своє 25-річчя, але сама поштова контора на території Ніжина у відреставрованому вигляді існує ще з 1787 року. На жаль, не залишилися спогади про дату започаткування поштового зв”язку на Ніжинщині, але відомо, що будівля пошти існувала з кінця XVII століття та була дерев’яна.
Дерев’яні конструкції пошти не пережили три пожежі, що були в Ніжині у XVIII столітті. Поштова станція в сучасному вигляді від початку була сімейним маєтком Клобукових, а після смерті голови родини її передали на потреби банківської контори. Після закриття контори будівля стала поштовою станцією».
Життя на Ніжинському поштовому дворі вирувало. Адже через Ніжин проходило два важливих міжнародних шляхи (Чернігівський та Московський напрямки), поштовий двір знаходився на їх перехресті.
Дивлячись на зручне розташування міста і станції зокрема, не дивно, що історія станції досить багата на цікаві особистості та події.
Тут зупинялися посли різних держав. Підтвердження цього ми постійно знаходимо в архівних документах. Зокрема, збереглися спогади про те, як до міста Н прибув турецький посол, який їхав з Криму у Москву і Петербург.
«1742 рік запам”ятався ніжинцям саме таким візитом турків. Прибули вони до міста досить помпезно та розкішно, чим дуже здивували ніжинський люд. Велика кількість прислуги та рабів вражала своєю незвичайністю, а крам — красою. Прибувши до заїжджого двору турки натягнули свій намет, в якому й проживали. Також, на час перебування турецької делегації в Ніжині, населення було обкладене повинністю, а саме: постачання провіанту, надання підвод та забезпечення розваг для поважних гостей (ред.- скоріш мова йде про дівчат). Даний факт з історії записаний на сторінках щоденника Михайла Ханенка, тодішнього генерального хорунжого ніжинської старшини. Він також зазначав, що турки на поштовому дворі поводились досить зверхньо, навіть до Ніжинської старшини та самого Ніжинського полковника. Складалося враження, що не представники Османської імперії прибули до Гетьманщини, а Гетьманщина прибула до Османської імперії. Але найбільшим нахабством було викрасти декілька українських дівчат до османських гаремів та спалення декількох хат в селі Синяки», – розповідає завідувач відділу історії м. Ніжина Роман Желєзко.
А що ж вабить туристів до Ніжинської поштової станції? Адже книга відгуків та пропозицій Ніжинського краєзнавчого музею відділу “Поштова станція” просто рясніє позитивними емоціями не лише відвідувачів-іноземців, а й наших земляків українців. Провівши невелике журналістське розслідування, ми дізналися, що музей відрізняється своїм підходом до взаємодії з відвідувачами. Тут можна не лише подзвонити у “дзвоник бажань”, а й відчути історію на дотик. Відвідувачі не хочуть бути свідками мертвої історії, дивитися на трупи з минулого, а хочуть бути інтерактивними учасниками історичного процесу. Музей – це не цвинтар.
Потримати справжні речі того періоду: ліхтар конюха, металеву праску, покрутити маслобійку XIX століття і навіть сфотографуватися за справжнім письмовим столом станційного наглядача. Це все перетворює нудні музейні екскурсії на цікаву подорож в минуле.
Ще один цікавий експонат вабить відвідувачів з різних країн. В першому залі з права на стіні висить карта Українських земель, які входили до Речі Посполитої в 1-й половині XVII століття. Автор цієї карти французький військовий інженер Гійом Левасер де Боплан, який на той момент знаходився на службі у польського короля. Бувши гарним картографом і маючи хист до будівництва неприступних фортець, зокрема Кодака, Бара, можливо доклав руку до перебудови Ніжинської фортеці. Чому ж ця карта має таку велику популярність серед відвідувачів? Приїжджаючи з усіх куточків України, і навіть із-за кордону, до землі своїх предків, для кожного святе сфотографуватися із картою, де зображений рідний населений пункт.
Будучи єдиним в Україні музеєм пошти, який знаходиться в автентичному приміщенні, він вабить не лише емігрантів з українським корінням, а й іноземців. Ці люди бажають доторкнутися до чогось справжнього та самобутнього, й музей “Поштова станція” задовольняє цю потребу. Саме тут творилася історія поштового зв’язку одного з найбільших міст Лівобережної України у XVII –XVIII століттях.
Лілія Журко
