Вирощування високоврожайних та ароматних столових сортів винограду можливе не лише на Півдні України, а й, як не дивно, на її Півночі.
Для багатьох селекціонерів і навіть аматорів це вже давно не дивина. Головне, кажуть вони, – це правильний і своєчасний догляд. А те, що медоносні грона по два кілограми завважки – доконана реальність, доводить староста Хорошеозерського старостинського округу Крутівської громади Микола Редевич.
Кожному, хто заходить на подвір’я працьовитого старости з Хорошого Озера, важко не звернути увагу на розкішні кетяги винограду, що звисають повагом на лозі майже під саму землю. А ще якихось шість років тому Микола Іванович і гадки не мав, що тут, на Півночі України, можуть прижитись південні сорти винограду. Їх у нього три, і всі – столові.
«Оцей, – підходить до рожевих грон подовжено-овальної форми чоловік, – мій улюблений. Запам’ятав, що зветься він “Преображення”. Решту два сорти не пам’ятаю, як правильно величати. У цього сорту мені подобаються ягоди: вони великі, рожеві, соковиті й дуже красиві, а смак їх гармонійний».
За словами Миколи Редевича, в середньому одне виноградне гроно важить від 700 грамів, бувають і двокілограмові кетяги.
А «поселив» у себе столовий виноград староста, можна сказати, випадково.
Південні сорти на північних землях
«Колись розбалакався з однією бабою на Кантурах (назва одного з сільських кутків, – Авт.), то вона розповіла, що її зять на Миколаївщині займається виноградом, – пригадує Микола Іванович. – Я спитав, чи не міг би він мені вислати черенків. Через деякий час мені їх передали поїздом. Черенки я повтикав у пластикові стаканчики з землею і за зиму вони пустили корінці. Весною я вже висадив виноград у землю».
Господар каже, що розмножувати таким чином виноград – просто і легко.
«Що там у мене?.. – затягує Микола Іванович. – Ви подивіться, який виноград у нашого діловода Надії Василенко. Ото справжній виноградар!»
Староста розповідає, що подібним чином поділився черенками із співробітницею сільради, і в неї – вже справжній виноградний клондайк.
Зрештою, за словами Миколи Редевича, у вирощуванні південних сортів культурної ягоди немає ніяких складнощів. Головне, каже він, – правильна технологія та догляд.
«На зиму всю лозу знімаю з дротів. Цей виноград потрібно укутувати, – пояснює староста Крутівської громади. – Раніше я укривав його гілками сосни чи ялини, а зараз просто соломою та целофаном. Якщо не укутати лозу, то вона вимерзне. До речі, якщо тричі за сезон виноград не обробити спеціальними препаратами проти болячок, то нічого не вродить. Грона, які йдуть доверху, я обрізаю – стараюсь вирощувати по низу, тоді плоди вбирають більше соків, – каже Микола Іванович. – Зайвого не можна залишати, бо китиці будуть «горошитися». Роботи біля нього, дай Боже!»
Зате як приємно восени потішити рідних неповторними смаками виноградних ягід!
«Цьогоріч урожай трохи менший, бо, чесно кажучи, я трохи халатно поставився до процедури і не вкутав лозу, як слід. А так збираю по кілька великих кошиків. Це – мінімум, – розповідає чоловік. – Виноград у нас довго не залежується: роздаємо друзям, родичам, знайомим, сусідам».
Отож, як бачимо, десертні сорти винограду можна вирощувати не гірше, ніж на сонячному Півдні. Головне – прикласти руки.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
