Ця знаменита дворянська родина веде свій початок від Максима Почеки, котрий як і його дід Павло Пучковський був священником у Ніжині.
З 1716 р. його призначили протопопом (протоієреєм) Ніжинським. У спадок від діда отримав фільварок і будинок у Ніжині, хутір Курилівку з млином, сіножать у Химках, різну нерухомість.
Мав сина Якова (1716–1790), який став військовим канцеляристом, і перервав родинну традицію ще предків Пучковських та батька які були священнослужителями у Ніжині. Спочатку своєї кар’єри Яків Максимович Почека знаходився при Канцелярії гетьмана Кирила Розумовського у Петербурзі.
3 червня 1751 р. він повертається до Ніжина як полковий осавул, а 8 березня був переведений на посаду полкового писаря. Від 4 квітня 1772 р. Малоросійською колегією його було призначено Ніжинським земським підсудком, а з 1773 р. підкоморним у Ніжинський повіт.
Саме завдяки карʼєрному зростанню від колезького асесора (1779) до надвірного радника (18 травня 1783) Почеку Я.М. з родиною було внесено до ІІІ частини Родословної книги Дворянського депутатського зібрання Чернігівської губернії.
На 1786 р. у Ніжині, с. Курилівці, с. Талалаївці мав 183 душі. Разом з дружиною Дарією Корніївною (у дівоцтві Баскакова) проживав у родинному маєтку в Ніжині (можна припустити, що будинок розміщувався десь біля Пантелеймоно-Василівської церкви, на цвинтарі якої Яків Максимович і був похований. Могила зберіглася). У шлюбі народилось четверо дітей – донька Марфа (1747–?) та три сини: Іван, Григорій, Матвій.
Доля доньки невідома.
Син Іван (1756–1836) з 16 січня 1775 р. набув чину військового товариша у Ніжинському полку, 22 грудня 1779 р. став перекладачем при Державній Колегії Закордонних Справ. У 1785 р. звільнений зі служби, а з 1790 р. обраний на три роки Ніжинським повітовим суддею, на той самий термін переобраний 26 червня 1801 р. З 1809 р. – повітовий підкоморний, у 1810 р. отримує титул радника.
Іван Якович Почека на 1782 р. мав 50 душ селян чоловічої статі та 45 жіночої, 1783 р. у с. Талалаївка 48 жінок та 43 чоловіків. До 1809 р. холостякував, поки не знайшов свою супутницю Феілу Іванівну, яка народила йому в 1811 р. доньку Дарію та у 1813 р. сина Якова, названого на честь діда.
Іван Якович проживав у Ніжині, а після виходу у відставку в с. Талалаївка, де й помер.
Щодо його нащадків. Донька Дарія свого часу вийшла заміж за Федоровича.
Яків став колезьким асесором, титулярним радником, на ньому чоловіча лінія Почек припинилася. Він мав дві доньки: Ганну (1861 р. н.) і Феклу (1863 р. н.), які після його смерті 18 грудня 1863 р. проживали з мамою Катериною Олександрівною Почекою (за другим браком Глушковська).
Дівчатка навчалися французькій, німецькій, російській мові, отримали гарну домашню освіту.
Яків Іванович успадкував володіння батька в с. Талалаїка, любив тихе спокійне життя, проживав там до останніх днів свого життя… (Далі буде)
Анастасія КОЗОРІЗ, наукова співробітниця відділу Музей археології та підземної історії Ніжина
Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
