Без крові та її компонентів неможливо обійтися при лікуванні пацієнтів у низці галузей медицини: це і хірургія та травматологія, онкологія, акушерство й гінекологія… Тому, беззаперечно, бути донорем крові – місія благородна.
У Ніжині звання Почесний донор крові мають 160 осіб, і є 2 Заслужених донорів України (ці люди поділилися своєю кров’ю більше 100 разів).
З одним із таких “агентів крові”, який ось уже три роки, як Почесний донор України, вдалося поспілкуватися журналістам сайту Нежатин.
Труш Володимир Іванович, 1965 року народження. У Володимира – до 60 офіційних здач крові. І чоловік не збирається зупинятися.
Нині працює фрезуальником на заводі “Прогрес” в Ніжині.
-Володимире Івановичу, пам’ятаєте, коли відчули свідоме бажання піти до відділення трансфузіології?
-Так. Перша моя кроводача сталася спонтанно, у 21 рік. Смішно й згадати – пішов “за компанію”. Старші друзі йшли здавати кров, то й мені запропонували. Погодився. Боятися – не боявся, але якогось несподіваного сюрпризу від свого організму очікував. Втім, його не сталося, все пройшло добре.
–Ви регулярно здаєте кров, це не стало в деякій мірі звичкою?
-Є таке. Можливо, і звичка, але хороша!
-Розкажіть, які емоції відчуваєте під час кроводачі?
-Відчуваю, що це важливо і вкрай комусь потрібно. Зараз таке непросте життя… Ми маємо допомогати один-одному, хто чим може. Це не просто слова. Хтось воює. Інші донатять на ЗСУ. Ще хтось здає кров… Це теж допомога.
Здаю кров, відчуття не найприємніші, але думаю про те, що комусь, там, набагато гірше. Ми – українці, і сила наша в єдності.
Фінансово я нічого з цього донорства не маю. Талон, вартістю в 54 грн, який отримуємо після кроводачі – це ні про що. Справа зовсім не в грошах чи пільгах. Тут просто безкорислива, щира людська допомога.
-Траплялися ситуації, коли здавали кров на прохання знайомих, друзів?
-У житті як на довгій ниві, траплялося всякого. Звісно, нерідко здавав і в пологовий, і на прохання знайомих. У цьому не відмовиш, аби здоров’я дозволяло, та медицинські норми. А, згідно них, більше 3 літрів протягом року здавати не можна. Кроводачі, як правило, бувають тричі на півроку, кров беруть по 400-450 мл.
Не сказав би, що у Ніжині є, так би мовити, інтузіазм до кроводач. Рік тому, коли почалося повномасшабне вторгнення, медзаклади масово потребували донорської крові, хотілося всім допомогти… Не так багато донорів крові у нашому місті… Ми, скажу я так, рано заспокоїлися…
-Володимире Івановичу, можливо, нас читає людина, яка теж хоче долучитися до донорства крові, але не наважується. Що порадите?
-Є років 20 – починайте! Не вагаючись. Це не боляче і не страшно. Люди, хто, як не ми, буде допомогати один-одному?..
Спілкувалася Валентина Пильник
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
