Євгенію Лесенку з села Кобижча, що на Ніжинщині – 37. Його знає мало не все село (а воно велике), і якщо комусь треба “зробити лялечку” зі старого улюбленого взуття, то несуть саме йому. Бо знають: зайвого не візьме, і відремонтує якісно.
“Золоті руки у цього хлопця, але трохи не пощастило”, – говорять про Женю односельці.
Євгеній ось уже майже три роки оговтується після страшної ДТП, в яку втратив в самому центрі села. Його сестра, Юлія, розповідає: “Брат їхав на мотоциклі, а водійка не пропустила його. Удар прийшовся на ногу. Нам спочатку взагалі сказали, що кінцівки немає. Але вона була. Перебита, ледь трималася на шкірі…”.
Ногу Євгенію врятували в Обухові. Разом з тим, з словами сестри, бобровицькі слідчі визнали винним в ДТП саме Женю. Мовляв, на момент аварії не було встановлено дорожніх знаків, то як тепер розібратися, хто кого мав пропустити. “Брат ще й штраф тоді сплатив, 1300 грн, – розводить руками Юлія. – А люди бачили, як та сторона слідчому гроші давала, прямо там, на місці інциденту. Бачили, а в свідки не пішли. Тому й не судився ніхто, та й не до цього було, треба було ногу рятувати. Добре, що Микола Чудотворець уберіг брата (сталося це саме 19 грудня)”.
В Обухові Євгенію закували кінцівку в Апарат Ілізарова, робили пересадку шкіри, обрізали м’які тканини, бо йшло запалення. Рана то наче гоїлася, а от кістка – ні. Рік він був у апараті, потім з вернувся до столичного інституту травматології”.
Лікарі оглянули чоловіка і призначили оперативне втручання на 24 лютого 2022 року.
Але ж… Всі ми знаємо, що з цієї дати розпочався відлік кривавого ворожого повномасштабного вторгнення. В інституті приймали поранених, операцію на нозі кобижчанця довелося відкласти.
Місяць він носив гіпс, а потім звернувся знову до Обухова, де лікарі зробили пересадку кістки і знову одягли апарат. Важко і болісно минув ще рік. “Та ніби зростається”, – говорили обухівські лікарі, розглядаючи рентген-знімки, – розпровідає сестра Юлія. – Однак ми бачили, що щось не так, і поїхали до столиці. Результат обстеження в Києві приголомшив: вживлена рік тому кістка не те, що не наростила кістковий мозоль, а майже розсмокталася!”.
Тепер медики запевняють, що шанс повноцінно ставати на ногу є. Потрібна ще одна операція. А на неї, звісно, – чималі кошти.
Саме тому Юлія опублікувала в соцмережах пост наступного змісту:
“Шановна громадо! Звертаємось до Вас з проханням про допомогу 
Всі Ви знаєте нашого чоботара Євгенія, і всі знаєте, що він 19.12.20 року потрапив в ДТП. На даний час, а це 2 роки і 7 місяці, він ще не може повноцінно ставати на ногу. Лікарі годували обіцянками але результату немає. Тому він звернувся на консультацію в Інститут травматології та ортопедії м. Києва, де йому лікар призначив операцію з пересадкою кістки, після якої має бути результат.
Тому, ми просимо Вас про допомогу Якщо у Вас є взуття яке шкода викинути, бо воно улюблене але і носити не можете, бо воно порвалось. То принесіть Жені він дасть шанс вашому взутті ще Вас радувати.
А Ви в обмін допоможете йому назбирати кошти на операцію. Кому потрібні фото знімків травмованої ноги, додамо.
Більше інформації по телефону 068-505-85-24 Євгеній Дякуємо за розуміння 
бережіть себе і своїх рідних”.
“Ми не оголошуємо збір, – підкреслює сестра. – Євгеній хоче і людям допомогти, і собі заробити на лікування. Бо що тієї пенсії – 2300 – то мізер… А лагодить взуття він дійсно гарно, люди задоволені. Та й сам любить цю справу. Він ще змалечку її освоїв. Трохи батько Григорій навчив, він збрую для коней ремонтував. А, в основному, Женя сам вчився, до душі воно йому було”.
Тож, люди, давайте допоможемо!.. Потреба лагодити взуття час від часу є у всіх, а тут – справжній майстер!
Та і основне: допомога – це одна з тих якостей, які роблять нас справжніми людьми, пам’ятаймо…
Спілкувалася Валентина Пильник
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
