У Мальовничому селі Мрин Ніжинського району живе молода родина Колесникових, які мають двох синів – 5-річного Сашка та 3-х річного Марка. І якщо Марк ще на шляху до розкриття своїх талантів, то старший – Сан Санич (так його жартома звуть батьки, через те що Олександр-молодший має таке ім’я вже у третьому поколінні родини) на початку повномасштабного вторгнення проявив бажання вивчати патріотичні вірші.
Зараз Сашко, який за допомогою мами 23-річної Юлії, вивчив вже більше 50-ти віршів, є справжньою зіркою багатолюдного і прогресивного села, де проживає понад 2 тисячі осіб (у Мрині є школа, садок, училище, проведений газ і там же його видобувають – прим.авт.), а особливо до хлопця прихильні військові, які кожного дня купують каву та продукти в місцевому магазині “Absolut”, де пані Юля працює продавчинею.
– Коли все почалося, ми намагались від старшого сина максимально приховувати інформацію про те, що відбувається. Але ж з розмов людей, телевізійних новин, які ми дивились та смартфону, з яким він не розлучається, він все одно все зрозумів. Та й незабаром у Ніжинському районі, де ми живемо стало чути характерні залпи “Градів”. І якось він мені сказав: “Мамо, я знаю, що це військова техніка, а ти думаєш що це погана погода”. – Хата у нас тоді просто трусилася, – додає Юлія.
– На початку березня він підійшов до мене і попросив, щоб ми розучили з ним якийсь український патріотичний вірш. Для мене було неочікувано, що дитина таким чином вирішила дати вихід своїм емоціям. До цього Сашко не проявляв себе у творчості, та й гуртків для хлопчиків у нас нема, працюють танцювальні, але вони більше орієнтовані на дівчаток.
– Перший був “Любіть Україну” Володимира Сосюри. Наш тато, як раз пішов у патруль (місцевої тероборони – прим.авт.). Цей вірш Сашко почув у телемарафоні. Пару разів повторив слова – і вивчив. Оскільки Саша ще не вміє читати, то вірші він вчить на слух, – я читаю, а він запам’ятовує, тож разом з ним і я практично всі вірші вивчила.
– Потім ми обрали разом слова пісні Христини Соловій “Українська лють”. Я записала відео, як він сидить з котом на пеньку і читає цей вірш і тегнула співачку. Незабаром на мене вийшов її менеджер і попросив надіслати це відео йому у Телеграм. Я так і зробила, після чого Христина виклала його в Інстаграмі та Тік-тоці і воно дуже швидко набрало тисячі лайків та переглядів, – продовжує мама хлопчика.
– Зараз ми записуємо відео з нагоди свят та інших подій і викладаємо у Фейсбук. Наприклад, до Дня матері, Дня Незалежності України, або як ось нещодавно, – до дня приїзду заступниці голови місії Посольства Королівства Нідерландів в Україні Есселін ван Ертен до Мринської публічної бібліотеки, куди Сашко також любить ходити за книжками з дитячими казками.
– У селі читання віршів Сашком, звісно, не залишилось непоміченим. І не тільки через те, що я викладаю записи в соцмережі. Після початку повномасштабного вторгнення робота в нашому місцевому Будинку культури активізувалась, почали більше залучати місцеву молодь і діточок, аби проводити благодійні концерти, тож Сашко вже і там не раз виступав разом зі своєю подружкою Євою. Також вдячну аудиторію він знаходить у мене на роботі.
– Річ у тому, що у нас нема кому няньчити малих, бабусі-дідусі живуть далеко, та й гроші треба заробляти, тож у декреті я була недовго, і з чоловіком домовились (30-річний Олександр батько родини трудиться у сфері комунальних послуг – прим.авт.), що 4 дні на тиждень працює він (я в цей час вдома), а потім 3 дні працюю я. Мій чоловік, коли вдома на няньках часто приходить до мене на роботу з Сашком. Біля магазину є літній майданчик, де в теплу погоду люди п’ють каву зі смаколиками. Постійні покупці, коли бачать Сашка завжди запитують, чи він вивчив ще якийсь новий вірш, і якщо людей на майданчику багато і вони просять його виступити – з радістю розповідає вірші.
– Не можна без щему у серці спостерігати, як Саша реагує на військових. Коли вони приходять, то біжить до них з усіх ніг, кричить: “Привіт мої рідненькі!” і починає обіймати їх. Перший раз, як це побачила навіть заплакала, – схвильовано ділиться з нами Юлія.
– Військовим він залюбки розповідає вірші, на жаль, у мене нема такого відео, як вони на це реагують, але повірте це дуже приємно спостерігати. Коли військові йому пропонують цукерки, то він у відповідь просить спочатку подивитись, а потім подарувати військовий значок. В нього вже величезна колекція таких значків. Я його спочатку сварила за це, казала, що без значків їх можуть не пустити в частину, а він тоді просив військових: “Ну, солдате, піди скажи мамі, що ти мені дозволяєш взяти значок”. А після деяких роздумів заявив: “Мамо, вибач, але я не можу себе перебороти і не просити у військових значків”. – Ось така дитина, – посміхається молода матуся.
– Він взагалі любить розглядати всю військову амуніцію, рації, тож я навіть пошила їм з братом з камуфляжної тканини “бронежилети” і в “бронежилеті” ми також записали з ним один з віршів.
На фото – сини Юлії Колесникової, у пошитих нею бронежилетах
– Він запам’ятовує усі розмови з військовими. Якось один з них зайшов і задав традиційне для дорослих запитання: “Скільки тобі років?”, а Саша у відповідь: “Ти, що був неуважний минулого разу? Я ж казав, що мені – 5”.
– Як більшість дітей його віку видає чимало “перлів” у спілкуванні, що дуже смішить оточуючих і нас з чоловіком. Наприклад, нещодавно побачивши пачку з насінням “Сан Санич” сказав, що не хоче бути таким же пузатим дядьком, як персожнаж з реклами насіння, через те що його кличуть так само. Була ще одна історія, знову ж таки, з військовими. Ми прийшли у кафе в нашому селі за своїм замовленням, а там, як раз, сидів за столиком військовий, і щось завзято розповідав своєму товаришеві на російській мові. Саша підійшов до їхнього столика і докірливо спитав: “Ти ж солдат, чому розмовляєш російською?” Солдат від неочікуваності почав розмовляти українською, і каже йому: “Ну, я стараюсь, але виходить так собі… А ти молодець, дай п’ять!”
– А як ваш син оцінює шанси на перемогу України?
– О, він впевнений у тому, що Україна переможе і весь час це повторює.
– І про що ж мріє така талановита і патріотична дитина?
– Коли справа доходить до мрій та подарунків, то це цілком приземлена дитина, – дуже хоче отримати Apple iPhone 13 Pro Max. Вони всі зараз сидять у гаджетах – і мій не виключення. Дивиться багато відео у Тік-Тоці, а потім приходить і переповідає нам усе, що там побачив.
