На сході йдуть тяжкі бої. Гине велика кількість наших захисників. Молодих, кому б розбудовувати і піднімати Україну, народжувати і виховувати дітей, жити на рідній українській землі.
Наша громад з початку повномасштабного вторгнення втратила вже сорок вісім воїнів-захисників.
Вдумайтесь у цю страшну цифру: майже півсотні родин осиротіли, втративши найрідніших назавжди!
Ось таку ціну платить наша громада за право жити українцями на рідній землі.
На жаль, ці страшні звістки не припиняють надходити.
Знову – Володькова Дівиця. Загинув Михайло Михайлович Марущак.
Рядовий Михайло Марущак (20.05.1979 -10.11.2023) народився в с.Червоне, на Кропивниччині. Згодом родина переїхали на Срібнянщину. Виховувався у родині, де зростало четверо братів. Тому хлопці старалися з самого малку стати опорою для мами, яка піднімала їх сама.
Після закінчення школи здобув професію і влаштувався на роботу будівельником. Мав просто золоті руки до всього у цій справі.
Згодом разом з дружиною Світланою створили дружну родину, де народилося троє діток. Тато став для синів та донечки прикладом справжнього і надійного батька, для дружини – найкращим чоловіком.
Родина Марущаків півтора десятки років тому приїхала до Володькової Дівиці, аби тут придбати будиночок і вити своє родинне гніздо. Порядні, дружні, працьовиті, хороші люди швидко прижилися у селі, заживши поваги від односельців.
Михайло весь час опановував щось нове у техніках будівництва. А віднедавна взявся створювати штучні озера, водопади. Він умів робити усю чоловічу роботу, встигаючи створювати таку красу, був майстерним технарем. Сам зібрав трактор, розумівся у всій техніці.
Дуже любив і старався все зробити і для дружини, і для дітей, бо це був його головний сенс життя.
Тому, коли російські окупанти рушили 24 лютого з війною, він не міг лишатися осторонь: пішов добровольцем у перший же день. Певний час чергував на блокпостах, а далі виконував обов’язки механіка відділення спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону.
Під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу біля Авдіївки, на Донеччині він отримав поранення, несумісні з життям. Сталося це 10 листопада.
На його дзвінок так чекала вся родина, а цього дня він так і не озвався. Став небесним янголом, який оберігатиме своїх найдорожчих з небес…
Носівська міська рада, виконавчий комітет, депутати міської ради, Володьководівицький старостат щиро співчувають у тяжкому горі дружині Світлані Володимирівні, дітям: Андрію, Миколі та Софійці, всім рідним та побратимам воїна.
Вічна пам’ять загиблому Герою-захиснику!
Поховано Михайла Марущака буде на сільському кладовищі по вул.Освіти.
Пресслужба Носівської міської ради
