380 років від першої письмової згадки про Покровський ярмарок: подорож в минуле

 

 

 

 

Цьогоріч минає 380 років від першої письмової згадки про проведення у Ніжині знаменитого Покровський ярмарок.

Також цього року 26-та річниця відновлення традиції його проведення.

Кожної осені вже прохолодними днями це дійство стає справжньою окрасою і святом для ніжинців та гостей міста. Кілька днів народні майстри і торговці з усіх куточків України (і, навіть, іноземці!) їдуть показати своє мистецтво, зав’язати нові торгівельні зв’язки, запропонувати свій крам, щось підкупити, обмінятися досвідом.

Відвідувачі ярмарку можуть придбати взуття, одяг, запастись теплими ковдрами на холодну зиму, спробувати різноманітних смаколиків, потішити себе витворами народного ужиткового та декоративного мистецтва.

Вшановуючи свято Покрови Пресвятої Богородиці під час офіційного відкриття ярмарку щорічно урочисто виносять на площу її образ, який решту року зберігається на дзвіниці Покровської церкви. Всі ці традиції сягають ще козацьких часів – середини XVII ст.У XVII–XVIII століттях Ніжин ярмаркував тричі на рік: на Покрову, на Трійцю та в лютому, перед Великим постом (останній ще називався Всеїдним ярмарком, бо ще можна було вживати скоромну їжу).

Покровський ярмарок був найбільшим торгівельним майданчиком на території Лівобережної України. Тут можна було придбати товари з усіх куточків світу.

Так, уже в XVII ст. грецькі купці, які мешкали в Ніжині, продавали каву, яка була дуже популярна – на той час у місті було аж 6 кав’ярень! Знайти у торговців можна було і дамаську сталь, яка користувалася неабияким попитом серед місцевих зброярів – козацька старшина (передусім, Ніжинського козацького полку) могла собі дозволити придбати якісну та дорогу зброю.

Жіноцтво зі знатних старшинських і міщанських родин надавало перевагу справжньому китайському шовку – його також продавали на Покровському ярмарку в Ніжині. А ще: спеції, екзотичні фрукти, порцеляна, голландські й англійські тканини, сибірське хутро, турецьке мило, молдавське вино й багато, багато чого іншого, – всі ці товари були «постійними відвідувачами» ніжинського знаменитого торгу.

Для менш заможних відвідувачів був доступний крам і продукція місцевого виробництва. Селяни привозили товари власного виробництва: городину, горілку, м’ясні вироби, різноманітні смаколики, сушені груші, яблука, вишні, гриби, мед тощо. Якраз до Покрови мали завершитися основні польові й городні роботи, тому було що запропонувати на продаж.

Ніжинські міщани ж торгували ремісничими виробами – на середину XVII ст. в місті працювали 12 ремісничих цехів різного профілю. Цей сегмент ярмаркового базару був надзвичайно різноманітним – починаючи від звичайних діжок для соління вже тоді гарно відомих поза Ніжином солених огірків, закінчуючи знаряддями праці, одягом і прикрасами (передусім, фірмовими виробами ніжинських сріблярів – дукачами). Торгували ніжинські ремісники й виробами зі шкіри, скла, дерева, глини (як тут не згадати унікальні ніжинські кахлі!).

Славився Ніжин тютюном. Його завезли до Українського Лівобережжя з Голландії якраз у ХVІІ ст., і дуже скоро він став популярним й вирощувався майже в кожному дворі. Називали його «махорка» – це спотворена назва від виразу «з міста Амерсфорта, амофорський тютюн». Смак ніжинського тютюну не раз згадується у творах класиків, зокрема, у Миколи Гоголя. Ніжин з XVII ст. був центром і головним осередком козацтва всієї Лівобережної України, тому козаки складали значну частину населення міста.

Тож, не дивно, що саме Ніжинський полковник очолював тимчасовий ярмарковий суд, який діяв задля запобігання злочинів – крадіжок, бійок, розбоїв і задля вирішення інших конфліктів. Козацтво загалом було активним учасником Покровського ярмарку, адже мало привілей, дарований ще польськими королями, вільно виготовляти спиртні напої і не платити за це жодних податків.

Для ніжинської старшини і рядових козаків ярмарок був також можливістю зустрітися зі своїми побратимами й обмінятися новинами. Найбільш сміливі та сильні козаки й місцеві парубки влаштовували силові змагання та поєдинки, якими розважали натовп оточуючих.

Сучасний Покровський ярмарок – це вже більше культурно-мистецьке дійство, чудова перспектива для виробників, майстрів та митців продемонструвати свою продукцію і таланти, а для гостей ярмарку – можливість відпочити, навчитися нового на майстер-класах, отримати гарний настрій на концертних майданчиках і, звісно, щось придбати – корисне, потрібне в господарстві чи просто сувенір на згадку.

Прикро, що спершу пандемія, а нині – військові дії в нашій державі стали на заваді проведення подібних масових заходів упродовж останніх кількох років. Але всі ніжинці щиро й небезпідставно вірять, що Покровський ярмарок обов’язково повернеться на вулиці й майдани тисячолітнього міста, буде дарувати всім атмосферу свята, адже наша перемога неодмінно буде і вона вже не за горами!

Роман АВРАМЕНКО,Оксана СТЕПАНОВА – наукові співробітники відділу Музей історії Ніжина НКМ ім. І.Г. Спаського

На зображенні: картина В.І. Штернберга «Ярмарок на Україні» (перша половина XIX ст.)

Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь