А ви знали, що в наших краях була колись унікальна чудотворна ікона? Ну, то читайте:
Почати, мабуть, треба з того, що село Хвилівку в 17 столітті заснував ніжинський війт Стерій Тернавіот, за походженням грек. І була в нього сестра Єлизавета, що мала слабке здоров’я. А ще один їхній брат був ігуменом монастиря на святій горі Афон у Греції.
І ось вирішила Єлизавета з братом вирушити в паломницьку подорож до Афону, щоб помолитися у святих місцях і попросити собі здоров’я. Їхали довго – каретами до чорноморського узбережжя, потім кораблем через Чорне море, протоками Босфор і Дарданелли в Мармурове, потім в Егейське море і до грецького півострова, на горах якого й розташовані Афонські святині.
А з Афону Єлизавета привезла з собою ікону Божої Матері Іверської. Ця ікона до того більше ніж двісті років висіла на монастирській брамі (на «вратах») і була однією з найстаріших копій старовинної чудотворної ікони Божої Матері «Вратарниці». За церковними переказами, оригінал ікони був написаний ще самим святим апостолом Лукою, а Іверською вона називалася за назвою Іверського монастиря на Афоні, заснованого монахами – вихідцями з Грузії (Іверії). Разом з іконою Єлизавета привезла з Афону й її рукописну історію грецькою мовою з перекладом.
Вже по дорозі додому, коли ніжинці разом з іконою зупинилися в Лубенському монастирі, біля ікони відбулося зцілення місцевої дівчини, і тому далі процесія супроводжувалася великим розголосом і зібраннями віруючих, а в Ніжині її зустрічали церковними дзвонами й молебнями. Всі були вражені здоровим виглядом Єлизавети Тернавіот, яку до того пам’ятали ледве живою.
Ікона шість тижнів перебувала в Ніжинському соборному храмі, куди сходилися віруючі в надії на зцілення, після чого її помістили в будинку Тернавіотів на Кручі, куди продовжувався потік паломників і стражденних.
Так тривало, поки внук Стерія Тернавіота Іван не передав ікону, якою благословляв свою дочку Єлизавету на шлюб із секунд-майором Миколою Родзянком, у їхній Хвилівський маєток. Після смерті Родзянків їхня дочка Єлизавета Миколаївна одружилася з Єгором Івановичем Величком. Друга дочка Родзянків, Олександра, вийшла заміж за Каетана Фальковського (принагідно нагадаємо, що і Родзянки, і Велички, і Фальковські були не чужі люди в Талалаївці, особливо останні, включаючи Михайла Каетановича Фальковського, героя Кримської війни, що полюбляв приїздити на сповідь не до Крапивенської, а до Талалалївської Параскевіївської церкви). Ікона зберігалася в їхньому спільному домі (Тернавіотівському) у Хвилівці разом з цінними афонськими документами аж до 1830 року, коли в будинку сталася пожежа, і весь будинок згорів дотла. Документи було втрачено. Залишилися тільки ікона, на якій на загальний подив тільки з’явилися плями від диму, а образи Богоматері і немовляти Ісуса залишилися такими ж ясними.
Після цього ікона до 1858 року перебувала в новому будинку Величків у Хвилівці, аж поки Єлизавета Миколаївна Величко не перевезла її до хутора Борового біля села Зруб, але й туди не припиняли приходити віруючі з Хвилівки, Крапивни, Синяків, Володькової Дівиці, Талалаївки, Безуглівки, Курилівки й Ніжина, які вважали її чудотворною й передавали своїм дітям і внукам історії про чудесні зцілення.
Травневої ночі 1872 року в хуторі Боровому сталася пожежа, і хоча пані Величко відразу стала гукати «Рятуйте ікону!», там у ту ніч залишалася лише жіноча прислуга, і рятувати ікону не було кому. На шум прибіг місцевий зрубівський хлопчина на ім’я Федір Базар, віком 15-16 років, вибив вікно, проліз у будинок, з великими зусиллями зірвав ікону з кріплень і виніс назовні. Пізніше всі дуже дивувалися, як немічний і слабкий здоров’ям хлопець зміг урятувати досить важку ікону, до того ж міцно прикріплену.
Після пожежі Єлизавета Величко жила в Ніжині, куди перевезла й чудотворну ікону, а після її смерті ікона перейшла до її рідного племінника Віталія Фальковського, котрий перевіз святиню до Новозибкова, де перебував на службі. Там ікона й зберігалася до 1899 року, аж поки Фальковський переїхав на службу до Ніжина, і тоді ікону хресним ходом було перенесено до Крапивни 7 жовтня 1901 року і поставлено в храмі св. Великомучениці Варвари в іконостасі. Потік стражденних до чудотворної ікони відновився, а священники трьох сіл – Крапивни, Синяків і Талалаївки засвідчували численні випадки чудесного зцілення.
Як склалася доля чудотворної ікони за радянської влади, невідомо. Хоча, здогадатися не важко…
Зображення: Ікона Божої Матері Іверської «Вратарниця», що й досі зберігається на Афоні.
Так імовірно могла виглядати й наша чудотворна ікона, бо вона була змальована з цієї.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
