Спасо-Преобреженська церква, у якій зупинялася похоронна процесія з тілом українського патріота Кобзаря, була зведена в Ніжині в 1757 році. В 1991 році, на згадку про Тараса Григоровича, ніжинці встановили пам’ятний знак біля славнозвісного храму.
З 2002 року вперше розпочались відновлювальні реставраційні роботи. У листопаді 2018 року наданий дозвіл Мінкультури щодо продовження реставрації. На пленарному засіданні 50-ї позачергової сесії Ніжинської міської ради VII скликання, під час прийняття бюджету на 2019 рік, виділено 100 тисяч гривень на проект, який передбачав виділення коштів на реставрацію храму та прилеглої території.
На честь такої звістки на сайті храму, створеного прихожанами, опублікували щире звернення до всіх небайдужих:
«Відродимо Тарасову церкву! Виконаємо наш обов’язок перед Богом, народом України та пам’яттю Великого Кобзаря!».
За активної допомоги містян відновили: південний приділ, де відбувалося богослужіння, побілили стіни, встановили меблі, двері, вікна, вслали підлогу, зробили косметичний ремонт.
У скриньки зібрали 2500 гривень.
І в 2019 році, вперше за останні 100 років, відбулася Літургія із всенічним бдінням з хіротонією, та того ж дня замироточила ікона. Настоятель храму отець Петро Гавриш описав це, як «Чудо, що звершилося на наших очах».
Сьогодні настоятель Петро Тарасович люб’язно продемонстрував журналістці сайту «Нежатин» ексклюзивні кадри. Піднявшись реставрованими сходами та зазирнувши на 2 поверх храму, побачили захопливий краєвид на дзвіницю та вулицю Станіслава Прощенка…
–Якщо дасть Бог та все складеться добре, непогано б наступного року там розкопати, – настоятель ділиться планами на майбутнє про плани на майбутнє стосовно місця біля дзвіниці.
Про унікальність храму отець Петро розповідає з захопленням:
- Три куполи на одній осі, такої архітектури не те що у Ніжині, в Україні тяжко знайти!
Щодо атмосфери роботи розповідає доволі позитивно:
- Пташки співали, було весело, горобчики літали, голуби допомагали нам службу правити.
Кропітку, тяжку працю описує словами «Потихеньку рухаємося». Сирена не лякає, храм стоїть на обороні життя. Гарно розуміють і допомогу ЗСУ, тому пожертви у скриньках , що розставлені по місту, регулярно відсилаються на фронт.
Коротко про результати каже:
- Тут з руїн відновлюють унікальну ауру барокового стилю.
Петро Тарасович зазначає: «Закінчення можна гарно приблизити фізичною працею. 80 років без вікон без дверей. Де не торкнеш все обсипається, не завадили б сильні руки».
Вже з першого погляду церква привертає до себе увагу, демонструючи свою унікальність, але, звісно, чекає допомоги…
Станом на 2019 рік на реставрацію храм потребував 20-25 мільйонів гривень.
Церква відчуває масштабність трагедії останніх років, тому з розумінням приймає, як фізичну так, і матеріальну допомогу.
На сьогодні храм потребує 12 млн. гривень. Настоятель Петро говорить: « З миру по нитці, вже добре».
Петро Тарасович чекає гостей та помічників, а Ніна Степанівна, помічниця отця Петра, привітно зустріне, люб’язно розкаже та допоможе вам.
Розклад Богослужінь:
Субота: 9:00 – Літургія.
17.00 – Всенічне бдіння.
Неділя: 9:00 – Літургія.
Юлія Журко
Фото автора
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
