“День 123-й. Сьогодні в 13:50 помер мій Артур…” – так написала вчора 14 лютого у себе на сторінці в Фейсбук дружина Артура Слухая. Захиснику було лише 29.
Артур народився 10 вересня 1994 року в м. Ніжин.
Сторінка його дружини Олени за останні місяці перетворилась на щоденнник боротьби за життя, щоденник віри, надії, молитви і безмірної любові.
Наводимо уривки з цього “щоденника”.
18 жовтня 2023 року “Він 24 лютого 2022 року пішов добровольцем в ЗСУ. Воював в Опитному піхотинцем. Після ротації пройшов навчання у Львівській області на артилериста. Далі Бахмут, а потім Роботине (Запорізька область). Цього місяця їх перекинули на Куп‘янськ – це Харківська область і 15 – го жовтня їх артилерійську машину поцілили орки. Стався вибух і Артур отримав 60% опіків 4 – го ступеню… Зараз Артур в штучній комі, на штучній вентиляції легенів, виглядає жахливо, опіки дуже глибокі…Він в Харкові, але його будуть перевозити в Київ. Зараз йде боротьба за життя… У Артура вражені всі органи, потрібні десятки операцій по пересадці шкіри, чужа не підійде, потрібна своя… Моя тільки може підійти, як тимчасова. Артура будуть намагатись стабілізувати ці 2 тижні ( тобто його будуть виводити з стану коми і робити все, щоб він сам дихав і його органи функціонували самостійно )“.
20 жовтня ДЕНЬ 6 – Й ПІСЛЯ ОТРИМАННЯ ОПІКІВ. В Київській лікарні його додаткого обстежили і виявили не 60%, а 70% опіків… Аналізи дуже погані, у Артура майже не згортається кров і найдрібніший надріз викликає довгу кровотечу… Стан поки не змінюється. Транспортування з Харкова в Київ він переніс дуже тяжко. Прогнози лікарі не дають. Вчора я з ним була 2,5 години. Розповідала про підтримку людей, про те, як за нього всі хвилюються і моляться… Хоч він і в комі, але він все чує… Наразі наші документи готуються до виїзду за кордон. Дай Бог, щоб все вийшло. Зараз Артур поки не транспортабельний… Йому вже зробили перші дві операції, але вони ще не стосуються пересадки шкіри. ( Йому зробили багато дрібних надрізів для того, щоб не було загнивання і виділялася сукровиця.)“
22 жовтня
ДЕНЬ 8 – й. Артура вночі ввели знову в штучну кому, бо при свідомому стані йому дуже заважає трубка і він її постійно намагається дістати і через це у нього протягом доби дуже зростає тиск. В штучній комі він тримає тиск нормально. А ще у Артура вночі був настільки сильний біль, що його навіть наркотики сильніше за Морфій не брали, тому штучна кома – це зараз для нього єдиний порятунок від пекельного болю… Я з 8:00 з ним і до 20:00 Тож не хвилюйтесь, тримаю по можливості все під контролем!
29 жовтня. ДЕНЬ 15 – й. Ніч пройшла спокійно, всі показники в нормі
Артур вчора і сьогодні цілий день при свідомості. На всі питання відповідає кивками та кліпаннями. Сьогодні наш боєць вже веде себе спокійноійно, а вчора цілий день вимагав від мене уваги і обіймів) На біль не жаліється.Артур досі знаходиться на апараті ШВЛ і поки невідомо скільки так триватиме… Позавчора його перевели на кращій апарат ШВЛ (там іде подача вологого повітря), то Артур до нього швидко звик і зараз дихає набагато краще і не відчуває дискомфорту. Зараз у нього покращилася ситуація з легенями, бо до цього було велике накопичування рідини і диводилося її відкачувати по кілька разів на день…
1 листопада. ДЕНЬ – 18 – й Ніч пройшла спокійно, показники в нормі. Нарешті лікарі змогли стабілізувати Артура і тепер він транспортабельний. Але є одна проблема: сьогодні виявилося, що Артур відсутній в списках за кордон… Його документи подали від самої лікарні, але в списках його нема… Сьогодні це зробили повторно ( подали його документи ) і з наступного тижня він вже має відображатися в списках… Цю ситуацію та інші, тепер я контролюватиму особисто. Сьогодні мені зателефонували з Міністртерства охорони здоров‘я, сказали: «Будуть зі мною на зв‘язку…» Тож я вже трохи заспокоїлася…
5 листопада. ДЕНЬ 22 – й. Вже добу, як Артур не тримає тиск сам і йому постійно вводять Норадреналін… Їжа протягом доби не засвоювалася і виходила в зворотньому напрямку через зонт… Зараз лікарі почали знову потроху вводити їжу через той же зонт, а далі будемо спостерігати… Такий стан у Артура певно через сепсис… Тож зараз потрібно особливо посилено молитися. В обід у Артура був страшенний біль і йому вкололи Морфін… Зараз його нічого не турбує…
7 листопада. ДЕНЬ 24 – й. Пам‘ятаєте, я 4 – ри дні назад писала про те, що маю дуже гарну новину?… Ця новина стосувалася транспортування Артура за кордон… Нас обрала Норвегія. Ми мовчали про цю новину і збиралися оголосити її вже будучи за кордоном. Але дива не сталося… Сьогодні я подзвонила в Міністерство і дізналася, що Норвегія відмовилася від нас… Причини не відомі… Можливо, це пов’язано з тим, що Артур для них занадто важкий…Сьогодні нами зацікавилися Німеччина і Нідерланди, але потім теж відмовилися… Ситуація дуже складна і критична… Наразі немає ніякої конкретики, скільки чекати нам ще – невідомо… Вчора Артура зробили знову дуже масштабну операцію на ногах: зняли стару тимчасову шкіру і наклали нову тимчасову шкіру. Операцію Артур переніс нормально.Наразі, настав той етап, коли лікарі вже не мають більше можливості і часу щоб перекривати тіло штучною шкірою, потрібно вже закривати тіло постійною шкірою… Здорової шкіри Артура не вистачить, щоб перекрити його уражені ділянки (навіть якщо зі здорового місця знімуть шкіру двічі…) Лікування за кордоном – це єдиний для нас шанс на порятунок…
9 листопада. ДЕНЬ 26 – й Маю гарні новини Вчора, на Михайлове чудо, для Артура Михайловича нарешті відкрився шлях до порятунку. Нас обрала Польща! Вона єдина, хто від нас не відмовся За що ми безмежно їй вдячні! Вчора вдень розпочалося наше транспортування Артура з Києва до Львова… Ми їхали десять годин швидкою, часто робили зупинки для проведення маніпуляцій. Шлях наш був дуже виснажливий, особливо «завдяки нашому дорожньому покриттю» Приїхали ми на початку другої ночі в Львівську лікарню. Там Артура прийняли і підготували до подальшого транспортування… Вранці ми виїхали до Польщі, а перетнувши кордон пересіли на ґвинтокрил… Я страшенно хвилювалася, щоб все вийшло і щоб від нас не відмовилися – це ключове… Тому нікому нічого вже не розповідала… Зараз Артур в надійних руках! В лікарні, де використовують технології запозичені в Ізраїлі. Моя душа тепер спокійна…
15 листопада. ДЕНЬ 32 – й. Зараз у Артура і поки він спить маю можливість відписатись про його стан. Стан Артура без змін. Тиск тримає досі тільки з Норадреналіном. Температура періодично підвищується. Пульс і кисень в крові в нормі. Дихає досі на ШВЛ. З очами проблема нікуди не ділася, постійно чомусь пересихають… Лікарі їх промивають, зволожують, але поки особливо легше не стає… Артуру постійно переливають кров і чистять її від сепсису. В понеділок Артуру зробили операцію по пересадці шкіри. Коли я говорила з черговим лікарем після операції, то особливо так нічого і не зрозуміла. А сьогодні поговорила з головним лікарем і поряд був перекладач, то багато чого дізналася. Артуру зняли шкіру зі стоп і покрили частину ніг нижче коліна. Тут виявляється така ж технологія пересадки шкіри, як у нас в Україні…Стосовно технологій з Ізраїлю – то в Польщі тільки використовують такі методи в системі очищення обпеченої рани… Але це не привід для паніки. В будь – якому разі, тут потужні апарати і набагато більше фінансування ніж в Україні… Також в нього є багато бактерій привезені з України (це окопні бактерії, яких раніше не було у нас в лікарнях до війни), на які погано реагують антибіотики. Лікарі постійно боряться за життя Артура. Моральний стан Артура зараз дуже не стабільний – це через наркотики, які допомагають справлятися йому з болем… У нього періодично бувають панічні атаки, які супроводжуються істеричною поведінкою… Він дуже боїться лікарів і їм не довіряє… Зараз йому постійно вводять заспокійливе… Але Артур все одно лишається при свідомості. Я знаю те, що Артур продовжує жити завдяки молитві… Шкода, але тільки з трагедіями в житті, до нас приходить розуміння сили молитви і її важливість…Я морально тримаюся теж завдяки молитві і вірю в Божу милість над нами…
29 листопада. ДЕНЬ 46 – й Сьогодні рівно тиждень після того, як Артуру покрили ноги постійною шкірою. Післяопераційний період дався йому дуже важко… Він майже постійно спить і рідко приходить в себе, морально виснажений. Досі знаходиться на штучній нирці.
13 грудня. ДЕНЬ 60 – й Останні чотири дні Артур постійно спить і рідко приходить в себе… Тиск без Норадреналіну не тримає, температура постійно скаче вверх, інші показники теж не в рамках норми… Сил знову немає… Хоча ще в суботу наш боєць себе нормально почував і навіть зміг набрати на планшеті: «Капець, як хочу апельсинового соку!» Через годину сік вже був перед ним) Медсестра Артуру дала на пробу всього 100 грам через шприц… Господи, з яким же задоволенням Артур випив ті 100 грам – це потрібно було бачити)) Він аж очі закочував від насолоди). Це було перше, що Артур спробував за весь місяць через рот (його досі годують через зонд і через крапельницю)… Більше всього зараз прошу у Господа, щоб дав сил і гарне самопочуття Артуру…
20 грудня. ДЕНЬ 67-й В четвер Артуру зробили четверту операцію по пересадці постійної шкіри на ніжках, а саме на щиколотках, бо там шкіра чомусь не прижилась… В інших місцях потроху ніби приживається. В той же день Артуру поставили штучну нирку, щоб почистити кров від сепсису (але справжня його нирка функціонує нормально).В п‘ятницю Артуру стало гірше: він багато блював, постійно трималася висока температура, а потім ще й стався вихід жовчі з зонта (через який його годують). З того моменту і по сьогодні Артуру вводять їжу тільки через кров. Історія з блювотою тривала аж три дні і тільки в понеділок вона зникла, а температура в нормі тільки з сьогоднішнього дня… Тиск Артур без Норадреналіна досі не тримає… Стан виснаження поки теж нікуди не дівся…Стосовно апарату ШВЛ: Артур буде дихати сам тоді, коли перестануть йому давати сильні знеболюючі, бо це ускладнює дихання. Якщо раніше Артур дихав сам, а апарат його тільки підтримував, то зараз все навпаки – апарат дихає замість Артура…Не дивуйтеся, що я не пишу одразу про всі ці жахливі речі, бо не хочу піднімати паніку і не хочу потім знову бути постійно на телефоні… Це забирає багато сил… Ситуація в будь – якому разі КОНТРОЛЬОВАНА. Я зараз знаходжуся в режимі енергозбереження (бо теж відчуваю виснаження) і навіть зробити пост раз в тиждень є для мене проблемою… Але я писатиму пости і далі.
3 січня. ДЕНЬ 81 – й Краще Артуру поки не стало… Вже тиждень, як він не приходить в себе… Дісі є підключеним до штучної нирки, бо є проблеми з власними… Звідси маємо набряки тіла і ще деякі проблеми також… Зараз стан Артура не є стабільним через високий запальний процес в крові, який викликає сепсис…Про продовження операцій по пересадці шкіри поки і мови не може бути… Моліться будь ласка, за нашого воїна, як за Аркадія, він так хрещений…Все, що хочу сказати – ми тримаємося на молитвах… Боротьба за життя триває…Не втрачаємо віру і надію…
10 січня. ДЕНЬ 88 – й Нарешті вчора Артур прийшов до тями перший раз за 13 днів… Був дуже виснаженим і роздратованим… Важко, але більш – меньш розумів мене, коли я йому щось дуже голосно говорила (бо майже нічого не чує вже довгий час…) Причина відсутності слуху досі невідома… Спочатку лікарі хочуть закрити все тіло Артура постійною шкірою, а потім займатися всім іншим (бо у них і так зараз роботи вистачає…) Намагалася йому писати щось, але читати він не може (чи то ліки так діють чи щось інше хто зна…) Все інше на жаль без змін…Але ми тримаємося і не втрачаємо віру та надію…
24 січня. ДЕНЬ 102-й Стан Артура особливо так і не змінився… Які проблеми були в минулому пості, такі і лишилися зараз… В п‘ятницю Артуру зробили маленьку операцію на ніжках (додали пересаджену шкіру туди, де її не вистачало). Маштабні операції, які Артуру робили раніше, він зараз витримувати не може. Навіть ця маленька операція забрала у нього останні сили. Раніше він хоч руки піднімав, а зараз просто лежить і майже постійно спить. Місяць назад була велика і складна операція на поясниці, але там шкіра на жаль, не прижилася… Коли Артуру стане краще і він матиме знову сили, то лікарі будуть повторно закривати поясницю та інші частини тіла, які ще не закриті постійною шкірою…В будь-якому разі боротьба за життя триває, не втрачаємо віру та надію…
7 лютого. ДЕНЬ 116-й Сьогодні Артуру стало гірше… Ті проблеми, які були в минулому пості, маємо і досі (навіть додалися ще деякі…) Лікарі роблять все можливе і неможливе… До них я жодних претензій не маю… Вірю в краще і маю надію вже тільки на Бога…
14 листопада. ДЕНЬ 123-й Сьогодні в 13:50 помер мій Артур… Моє кохання, моя душа і мій всесвіт… Він покинув цей світ з посмішкою в прямому сенсі цього слова… Він мав умиротворений вираз обличчя, бо пройшов через пекло за ці 4-ри місяці… Останні тижні організм вже не реагував на антибіотики… Вже більше місяця тіло дуже кровило з усіх можливих і неможливих місьць… Надія була тільки на диво… І я несамовито вірила в те диво. Про ці всі жахи не писала, бо берегла батьків Артура… Лікарі зробили все можливе і не можливе… Для мене Артур – це приклад справжнього воїна, ідеальний приклад справжнього чоловіка, моя опора і стіна… В будь-якому разі ми назавжди разом… І в цьому і в наступному житті… Я щаслива, що мала можливість пізнати таке велике і несамовите кохання… Я вдячна Богу, що мала можливість боротися за життя, але у Бога схоже інші плани… Кошти, які були зібрані так і не знадобилися. Їх я офіційно, звітуючи передам в фонд, що рятує життя (після того, як ми з Артуром приїдемо в Україну) Дякую всім, хто молився і всіляко нас підтримував…
Вічна слава і вічна память Герою. співчуття рідним та близьким.
Джерело: сторінка дружини Артура Слухая в Фейсбук
