Ніжинка Аліна Овдієнко ще в школі твердо знала, яку професію обере. Малювати – ось чого хотілося цій світлій, усміхненій дівчині з довгою розкішною косою. Зараз Аліні – 22, і юна художниця робить перші кроки у сакральному живописі – Аліна пише ікони.
Займається цим дівчина у вільний час, адже працює і навчається. Зустріти мисткиню можна в художньому відділі Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського, де вона працює завідувачкою, та в стінах НДУ імені М. Гоголя, бо Аліна – студентка 4 курсу історичного факультету.
Журналістам сайту Нежатин художниця розповіла, з чого все починалося, і не тільки…
– Аліно, пригадуєте, коли відчули бажання малювати?
-Малюванням я захоплююсь з дитинства. Відвідувала гуртки образотворчого мистецтва. У старших класах, коли постало питання вибору професії, без роздумів обрала професію художника. І вже 2015 році я вступила до Ніжинського коледжу культури і мистецтв імені Марії Заньковецької, на спеціальність “Декоративно-прикладне мистецтво”. Тож згадати саме “той” момент важко. Здається, це бажання жило в мені завжди…
-Пам’ятаєте свою першу картину? Які емоції Ви переживали, коли її створювали?
-Я малювала дуже і дуже багато, тому важко сказати, яка робота була першою. Але з певністю можу сказати, що будь-яка робота мені приносить велике задоволення.
-Що надихає Вас на творчість?
-Залежно від тематики картини, над якою я працюю. Якщо це пейзаж, то, звичайно, натхнення черпаю в природі, для сюжетно-тематичної композиції надихаюсь літературою.
Також надихає мене на творчість моя робота, адже тісна співпраця з відомими художниками, відкриття виставок, допомогають мені рости, самовдосконалюватись. Митці діляться своїми знаннями та досвідом, і для мене це справжні неоціненні скарби.
-Чи присвячуєте Ви свої роботи конкретній особистості, чи якійсь події?
-Працюючи у Ніжинському краєзнавчому музеї, я мала змогу працювати над макетами меморіальних дошок видатних ніжинців Лесі Коцюбі та родині Бровченків. Також розробляла макет меморіальної дошки присвяченої історичній події 1659 року, коли ніжинські козаки героїчно захистили Ніжин від військ Московського царства. Дошка доповнює меморіальний знак – козацьку гармату.
-Наразі Ви малюєте ікону для храму в Крутах, і не лише…
-Так, я вже давно мріяла про написання ікон, і мені випала прекрасна можливість спробувати себе в іконописі.
–Це перший Ваш досвід?
-Звичайно, для мене це новий досвід. Зараз я працюю над двома іконами. Це ікона Собору Пресвятої Богородиці, яку пишу саме для храму Православної Церкви України в Крутах, та ікона Божої Матері Всецариці (Пантанаса) для ніжинського храму Православної Церкви України свт. Іоана Тобольського.
-Малювати саме ікону важче, ніж, скажімо, просто пейзаж?
-В сакральному живописі, як і в будь-якому іншому виді образотворчого мистецтва, є свої особливості та складнощі. Перш за все, це вивчення канонів іконопису. Однією з особливостей написання ікон є копіювання, у іконописі є такий термін як “список”, тобто точне відтворення існуючого зображення.
-Чому вирішили зобразити саме ці ікони?
-Щодо ікони Собору Пресвятої Богородиці, то це храмова ікона церкви в Крутах. Ця ікона цікава тим, що вона об’єднує в собі всі образи Богородиці в канонічному зображенні, а це символічно, тому, що це моя перша ікона. Це дуже високоенергетична ікона. Образ ікони Божої Матері Всецариці (Пантанаса) мені дуже сподобався. А для віруючих вона цінна тим, що має силу зцілення ракових захворювань.
-Ви віруюча людина?
-Так, я віруюча людина. Віра дає мені наснаги у житті, допомагає мені подолати всі труднощі, які з’являються на моєму шляху. За все, що маю, я вдячна Богові.
-Скільки часу Ви вже малюєте ікони і коли плануєте завершити?
-Над написанням ікон я працюю майже два місяці. Щоправда, займаюся іконописом я у вільний час, по можливості. Писання ікон це довгий процес, на час створення впливає як композиційна складність самої ікони, так і техніка виконання. Я працюю олійними фарбами, а їх головною особливістю є довготривале висихання. Натомість, варто зауважити, що олійні фарби – це досить пластичний матеріал, тому для написання ликів святих, ці фарби підходять якнайкраще. Тому, поки мені важко сказати, коли саме закінчу ці ікони.
… Від спілкування з цією художницею стає якось світло і спокійно… Ви теж відчули?..
Тож побажаймо Аліні Овдієнко невичерпного джерела натхнення!
До речі, Аліна брала участь в конкурсі проектів ескізів муралу по вулиці Гоголя, і її робота (№4) – серед переможців, тож її буде втілено на одній із будівель Ніжина.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
