У травні цього року поету та кіносценаристу, уродженцю Лосинівки Володимиру Яриничу виповнилося би 85. Про коротке життя цієї неординарної особи, його творчий спадок моя розмова із краєзнавцем Миколою Борщем.
– Друже мій, чи згадує Лосинівка свого поета-земляка?
– Питання, як на мене, риторичне! Старші покоління, знаю, пам’ятають знаменитого голову колгоспу Миколу Яринича. На його честь названо одну з вулиць Лосинівки. До речі, на ній і я проживаю. Пам’ятаю, повертався колись з Ніжина додому. Якийсь чоловік, почувши, що на кутку Гарбузівка є вулиця імені Яринича, запитав: “ А хто такий Яринич?” У таких розмовах лекції читати не треба. А ось коротка, змістовна довідка потрібна. Я і видав її. Уже йдучи додому, подумки аналізував все, що знав про сім’ю Яриничів. Факти викликали захоплення – були ж колись люди!
– Так про що ж ти роздумував на вулиці Яринича?
– Микола Яринич родом із Сального. Учасник Другої світової війни. У післявоєнні роки він присвятив себе сільському господарству. Я мав розмови з мешканцями Лосинівки, які добре знали свого голову. Деспотом він не був. А порядок любив. В усьому. Ставився з повагою до людей совісних, працелюбних, відповідальних. Любив впливати на людей словом. І це давало свої, так би мовити, плоди. Для Володі-поета батько був “найбільшим художник на землі”, а його шедеври (випечений хліб) нагадували хлопцю сонце. Найдорожчій і наймилішій у світі – матері – поет присвятив свій один із найкращих віршів, де є такі рядки:
Материні руки – як коріння:
такі ж вузлуваті і чорні
від роботи і від землі.
У родині Яриничів було два сини — Володимир і Леонід. Останній на даний час мешкає в Миргороді. Поважний чоловік. У свій час очолював Миргородську райраду. Були часи, коли навідувався в Лосинівку, до могил батьків. Вони – на Гомонівському кладовищі. Поряд з ними і його – Володимира – могила. Поховали нашого поета у жовтні 1968 року. Цей рік видався фатальним для української літератури: у жовтні помирає поет Леонід Кисельов, забороняють декілька книг відомих українських письменників – „Собор“ Олеся Гончара, „Мальви“ Романа Іваничука, „Неопалима купина“ Сергія Плачинди і Юрія Мірошниченка.
Прожив наш поет всього-на-всього тридцять років. Його зірка зійшла, щоб на мить осяяти своїм сяйвом людей, – і погасла. Але свій слід у духовності України, і Лосинівки зокрема, лишила навічно.
– І так, – Володимир Яринич. Все почалося від батьківського порога…
– Навчався Володя в Лосинівській школі, закінчив її з золотою медаллю. Тут же зустрів перше кохання. Про нього розповідає в одному із оповідань наш земляк-письменник Михайло Руденко. Кохання виявилося нещасливим. Але скільки світлих почуттів і романтики випроменила тоді душа Яринича-школяра!
– Як склалося подальше життя Володимира?
– Юнак мав філософський склад розуму. Тому, не роздумуючи, вступив на філософський факультет Київського університету. Зрозуміло ж, це був новий етап у біографії юнака. Духовне оточення, в якому перебував, впливало на формування його громадського і естетичного світогляду, і поетичного таланту теж. Далі – аспірантура при інституті мистецтва, етнографії та фольклору імені М.Т. Рильського. Друкувався в журналах. Одну з його публікацій – “У світі краси” – я читав в журналі “Мистецтво” за січень-лютий 1964-го. Працював Володя над кандидатською дисертацією. Писав сценарії до документальних фільмів. Один із них – “Баба Біда і добрі люди” – здобув перемогу на Всесоюзному фестивалі документальних фільмів. До речі, фільм про повоєнну Лосинівку, про те, як люди толокою (сучаснику, мабуть, таке й слово невідоме) будують дім вдові фронтовика. Цей фільм можна знайти в інтернеті. Паралельно Володя писав вірші.
– О, це вже ближче до теми….
– Зроблю маленьке відкриття – Володя не вважав себе поетом. Писав для себе. Так тривало недовго, бо про захоплення хлопця знали друзі. Вони й наполягли винести вірші на розсуд читача. Вийшла друком маленька збірочка “Земна сповідь”. Її упорядником і видавцем був Володимир Підпалий, один із найталановитіших представників “шістдесятників”, друг нашого земляка. Рік видання збірочки – 1971-й.
– Які перші враження від поезій?
-У поезіях Володимира – позиція тихого бунту, не гамірливого опору режиму. Він був представником “тихої лірики”. Це умовна назва ліричного струменя в українській літературі 70-80-х років минулого століття. Автор зосереджує свою увагу на душевному стані людини, сутності її земного буття, на переживаннях і пошуках власних витоків, коріння, втрачених національних традицій. Вірші нашого земляка прозорі за змістом, написані з тією мудрою простотою, на яку здатний лише талант. Тут саме той випадок, коли цінність змісту визначається не кількістю написаного, а якістю.
Передмову до збірочки нашого поета написав відомий на той час літературний критик Абрам Кацнельсон, а це вже про багато чого говорило…
– Про що саме?
– Про те, що з’явився в українській літературі молодий поет, який подавав великі надії. Як зазначав згаданий мною критик: “ У нього вже склався власний поетичний почерк.” Перша збірочка – і вже знакова. У віршах наш поет черпав силу, енергію й наснагу для життя. Скажу впевнено: якби трагічна смерть не вирвала із життєвого ряду Володю, він досягнув би немалих вершин. Впевнений, його ім’я ми промовляли б поряд з іменами відомих поетів України.
– Так в чому ж значення поезій Володимира Яринича сьогодні?
– Вірші нашого земляка мають бездоганну поетичну форму, їм властивий лаконізм вислову, простота і ясність образів. Поет прагнув передусім глибоко осмислити реальність, пропустивши її через розум і серце. Його поезія є співзвучною з нашим часом. Не буду голослівним. Ось уривок із вірша:
Земле!
А пам’ятаєш останню війну?
Скільки губ зосталося нецілованими,
Скільки дітей зосталося ненародженими…
– І все ж розповідь про поета з Лосинівки хочеться закінчити на оптимістичній ноті.
-У Володі Яринича є вірш. Ось уривок з нього:
Перед розлукою махнеш мені рукою, як чайка.
Не подавай руки іншому,
бо тепло, яке залишив в твоїй руці,
розтане від холоду його долоні.
Тепло долоні нашого земляка-поета з нами. Спробуймо його відчути і цінувати. Як духовний скарб.
Бесіду вів Олександр Василенко
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
