Варто замислитись: кандидат біологічних наук про загрози екології Ніжина

В усьому світі поступово росте усвідомлення необхідності збереження довкілля. Але потрібно, щоб кожна людина зрозуміла свою відповідальність перед Природою.

Майбутнє екології значно залежить від кожного, і чим швидше людина почне робити «маленьки кроки» у допомозі природі, тим більше шансів буде створити для людства гідне довкілля – пише radiosvoboda.org

Адже за останні 10-15 років відбувається постійне збільшення проблем, які стосуються екології. Це і викиди в атмосферу, і забруднення земельних та водних ресурсів, тощо.

Журнілісти сайту «Нежатин» поспілкувалися із доцентом кафедри біології НДУ ім. М. Гоголя, кандидатом біологічних наук Пасічником Сергієм Валентиновичем.

Доброго дня, Сергію Валентиновичу! Як Ви прокоментуєте ситуацію в сучасному українському суспільстві, де панує споживацьке ставлення до природи, як ви думаєте, чому люди ігнорують очевидність екологічних загроз?

Доброго дня! Хочу сказати, що ігнорування екологічних загроз серед пересічних громадян в нашому суспільстві пов’язане, на мою думку, з багатьма причинами.

Серед головних виділю кілька.

По-перше, це пов’язане зі споживацьким ставленням до оточуючого середовища. Не буду оригінальним, але напрошується зв’язок із соціалістичним минулим, де «всё вокруг народное (варіант – колхозное), всё вокруг моё». Отже, треба вичавити з оточуючого середовища все, що по силах, інакше це зробить хтось інший. Саме така філософія передавалася з покоління до покоління за часів Радянської влади і залишилася нам в спадщину.

Наступна причина – очевидно, недостатній рівень належного екологічного виховання в школах та вишах. Так я, викладаючи екологію впродовж багатьох років, спостерігав неухильне скорочення годин в навчальних планах нашого НДУ, що відводилися на дисципліну «Основи екології». Не зважаючи на мої особисті намагання в заохоченні студентів до вивчення даної дисципліни у більшості з них залишалося стійке відношення до неї, як до другорядної, знання з якої скоріше за все ніяк не допоможуть в майбутній роботі і взагалі в подальшому житті.

Також наслідки від екологічних проблем, як правило, проявляються через багато років, отже для людей розмивається зв’язок між причинами та наслідками, що також призводить до нехтування екологічними проблемами тут і зараз на фоні інших проблем сьогодення.

Більшість ніжинців не переймається, наприклад, проблемою висихання Остра або вирубанням дерев в зелених зонах, вважаючи, що ці проблеми далеко не найбільш актуальні.

Яка, на Ваш удумку, на сьогоднішній день якість повітря яким ми дихаємо? Чому раніше люди спокійно спалювали листя і суху траву, і не надавали цьому особливого значення, а зараз це так критично?

Якість повітря у нас, як це відомо більшості, далеко не найкраща. Зрозуміло, що спалювання листя та сухої трави забезпечує свій внесок диоксиду та монооксиду вуглецю в атмосферу. Але за підрахунками експертів, найбільше забруднюють повітря підприємства переробної та видобувної промисловості (це половина всіх викидів). А 40% забруднення навколишнього середовища це – заслуга транспорту. Отже на цьому фоні негативні наслідки від спалювання листя уже не такі переконливі. Хоча моя думка в цьому питанні однозначна – спалювання листя краще уникати. Адже опале листя включається в біосферні цикли, є субстратом для життя різних мікроорганізмів, мезофауни тощо.

З іншого боку, за словами директора Гідрометцентру України Миколи Кульбіди, вміст шкідливих речовин у повітрі по всій території держави – у межах допустимої норми (норма індексу забруднення повітря становить 5, 0 мг/м³), концентрація оксиду вуглецю в залежності від сезону становить від 0,1 до 1,4. Якщо це співвідносити із гранично допустимою концентрацією, то лише в Дніпрі, Кам’янському, Кривому Розі, Львові і Одесі відбулося перевищення гранично допустимої концентрації, і нічого надзвичайного на території України не спостерігається.

Ніжин в переліку міст України взагалі можна вважати екологічно чистим в плані забруднення повітря (менше 0,8 мг/м³), хоча в порівнянні з іншими містами Чернігівської області Ніжин, а також Чернігів і Прилуки все ж таки вважаються найбільш загазованими, щільність викидів у яких в 2019 р. становила 257 т (Чернігів), 26 т (Ніжин) та 19 т (Прилуки).

Але проблема зі спалюванням листя та сухої трави за останні роки інтенсивно обговорюється в ЗМІ, що формує громадську думку, що це є чи не найнебезпечніше джерело шкідливих викидів в атмосферу.

Звісно, треба відмовлятися від такого способу ліквідації біомаси, але пам’ятати про набагато більш небезпечні джерела, про що я говорив вище.

Крім того рештки деяких рослин, наприклад сухе бадилля картоплі, розкладаються в ґрунті досить довго, тому заборона спалювати їх не є однозначною.

Нещодавно ми писали про озеро в парку Шевченка, на яке боляче дивитись. (http://nezhatin.com.ua/2020/04/09/bolyache-dyvytys-ozero-v-parku-nizhyna-peretvorylos-v-kalyuzhu/). Чи є в нього надія на життя? Яка Ваша думка з цього приводу?

Обміління озера в парку Шевченка є цілком зрозумілим. Так само впав рівень води в озерах Графського парку. В Ічнянському НПП взагалі пересохло багато озер. І так по всьому Поліссю. Нічого дивного в цьому, на мій погляд немає, адже це є результат зниження рівня ґрунтових вод в нашій місцевості, що в свою чергу пов’язане із зменшенням рівня опадів за останні роки внаслідок порушення атмосферної циркуляції та переносу повітряних мас.

Можна спостерігати певну тенденцію в цьому напрямку. Насправді це складні процеси, і коротко їх не описати. Але результат очевидний: мало снігу взимку, помірні дощі влітку – зниження рівня ґрунтових вод, висихання озер, падіння рівня води в колодязях.

Якими будуть наступні роки, важко передбачити, але я вважаю, що така тенденція буде зберігатися, адже ці процеси розкручуються дуже повільно і не можуть змінитися одномоментно.

справді, річка Остер раніше була повноводною, а також озера в місті та неподалік Ніжина і в колодязях було повно смачної, свіжої води. Зараз же колодязі майже всі пересохли, річки міліють…

Нехтування екологічними нормами, звісно має свої наслідки. Але не можна все списувати на згубну дію людини, як я говорив в попередньому пункті. Хоча обміління Остра без сумніву є результатом діяльності людини. Будування водяних млинів в свій час, зарегульованість течії, трансформування природного русла, розорювання зaплавних терас, а головне – меліорація боліт в місцях формування витоків призвели в кінці кінців до фактичного знищення річки. І Остер не є унікальним в цьому плані. Проблема малих річок є всеукраїнською.

Чи не спричинило сьогодні появу пандемії забруднення природи шляхом нехтування екологічними нормами, недотримання обмежень, які мають накладатися на виробництво?

Відверто кажучи я не бачу зв’язку між пандемією covid-19 та сучасними екологічними проблемами. Більшість пандемій у людства виникала час від часу внаслідок подолання тим чи іншим вірусом чи бактерією міжвидового бар’єру, як це було в свій час з грипом А, кір’ю, віспою та ін. Передбачити це, на мій погляд, неможливо. Тим більше, що ми взагалі не знаємо етіології збудника covid-19.

Що потрібно зробити, щоб виховати нове, екофрендлі покоління?

На мій погляд нове екологічно освічене покоління виникне, коли більшість людей в своїй свідомості почне ставити екологічні проблеми на перше місце, а решту проблем в своєму житті – результат екологічних проблем.

Іншими словами отримання знань про нашу біосферу та її закони – шлях до нового екологічно свідомого суспільства.