Місто Батурин було гетьманською столицею. 2 (13) листопада 1708 року військо московського царя Петра І жорстоко знищило місто, не жаліючи жінок та дітей. Ці жахливі події увійшли в історію під назвою «Батуринська трагедія».
Під час Північної війни гетьман Іван Мазепа вирішив скористатися шансом позбутися впливу Московії. Він домовився зі шведським королем Карлом ХІІ про спільні дії проти московського царя Петра І.
“Москва вже давно має всілякі наміри проти нас, а останнім часом почала відбирати українські міста, виганяти з них пограбованих і доведених до убогості жителів і заселяти своїми військами. Я мав від приятелів таємне застереження, та й сам ясно бачу, що ворог хоче нас – гетьмана, усю старшину, полковників і усе військове начальство – прибрати до рук у свою тиранську неволю, викорінити ім’я запорізьке і звернути усіх у драгуни і солдати, а весь український народ піддати вічному рабству… І от, за згодою всієї старшини, ми зважилися віддатися в протекцію шведського короля в надії, що він оборонить нас від московського тиранського ярма і поверне нам права нашої вільності…”, – писав напередодні подій Іван Мазепа Стародубському полковнику Скоропадському.
Дізнавшись про наміри гетьмана, московський цар віддав наказ командувачу російськими військами Олександру Меншикову захопити Батурин, який був столицею Гетьманщини, і покарати всіх, хто підтримав Мазепу.
Батурин був добре укріпленою фортецею, оснащеною гарматами. Місто мало великі запаси провізії і боєприпасів, тож могло витримати і багатомісячну облогу. На пропозицію московитів скласти зброю козаки відповіли, що скоріше вмруть, ніж віддадуть місто. Кілька разів Меншиков кидав свої війська на штурм, але козаки вогнем із гармат та рушниць зупиняли окупантів. Місто тримало оборону кілька днів.
Московити зуміли потрапити всередину міста завдяки зраднику, який показав таємні ходи.
Російське військо увірвалось у місто і почало знищувати всіх підряд, не шкодуючи навіть немовлят. Будинки грабували і спалювали. Разом з мешканцями вигоріло п’ять батуринських церков. За різними оцінками загинуло від 11 до 15 тисяч батуринців.
Французький історик Жан-Бенуа Шерер писав: «Місто було взято і віддано на розграбування. Те, що солдати не могли взяти з собою, стало здобиччю вогню, який пожер навіть частину міста. Фортифікації було знищено вщент, а жителі міста загинули, піддані найжорстокішої тортурам: одних посадив на палі, інших повісили або четвертували».
За словами шведського історика Фрікселя, Меншиков наказав розп’ясти трупи козаків на плотах і пустити їх по річці Сейм, щоб населення Гетьманщини побачило долю, яка спіткала Батурин.
Тогочасні газети так описували події у Батурині — «Страшна різанина», «Вся Україна в крові», «Жінки і діти на вістріях шабель».
Після спалення Батурина, у великих та малих містах, що зайняла російська армія, вивішували царські укази до українського народу, а поруч виставляли голови полонених з гетьманської столиці, наколоті на палю, щоб залякати людей.
З 1995 року українськими дослідниками ведуться археологічні розкопки в Батурині. Перепоховали рештки загиблих жертв Батуринської трагедії у 2008 році, за незалежної України.
Мocковія, Рocійська імперія, російсько-комуністична імперія СССР, сучасна Рocія не зупинялися ні перед чим у своїх намаганнях підкорити Україну. Батуринська трагедія нагадує, що російський агресор за останні сторіччя анітрохи не змінився. Ми пам’ятатимемо про всі злочини московитів, вoрoга чекає вiдплата.
Україна переможе!
Регіональне управління Сил ТрО “Північ” ЗСУ
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
