Ридає мати. Гірко їй.
Як далі жити, одинокій?
Бо син загинув на війні
У двадцять чотири молодечних років.
Плекала кращі риси в нім,
Щоб разом віку доживати.
Невісточку хотіла в дім,
Хотіла внуків дочекатись.
Гуляти з ними у дворі,
В саду на лавочці сидіти,
Всміхатись мило дітворі,
Життю прекрасному радіти.
Все перекреслила війна!
Немає в мами більше сина.
Тепер лишилася сама.
Не прийде більш її дитина.
Не прийде і не запита:
«Як ваше, матінко, здоров`я?»
Не спиться їй, а вже світа.
Всі дні тепер для неї чорні.
Петро Паньків
У місцевому магазині села Галиця молода, тендітна продавчиня в чорній хустці… Привітно, але з невимовним болем на обличчі посміхається покупцям. Вона Оксана Коваленко – мама загиблого героя Коваленка Олексія, який віддав своє життя за Україну на Куп`янському напрямку біля села Синьківка. Зібравшись, вона розповідає про те, пекло через яке довелось пройти, і розповідає про свого єдиного сина Олексія, якого назавжди забрала проклята війна.
Народився Олексій у місті Чернігові 24 жовтня 1999 року. Ходив у дитячий садочок, навчався в школі №14, закінчив Будівельний ліцей №18, після закінчення працював в рідному місті. Був старанним працьовитим хлопцем, приїжджав в село до мами завжди в усьому допомагав, був маминою надією і опорою.
Сам прийняв рішення йти до війська, щоб захищати Батьківщину. Мама відмовляла і просила, але не послухав – пішов. У жовтні 2023 року вдягнув форму і поїхав на навчання до Житомира, потім військова частина в якій ніс службу направила на військові навчання в Польщу. А після повернення відразу відправили на Лиман, а потім на Куп’янський напрямок. Отримав контузію, лікувався в госпіталі, а після виписки знов повернувся до побратимів.
Зв`язок обірвався після 20 січня. Мамі повідомив, що їде на бойове завдання… І все, більше вона не чула його голосу.
23 січня їй повідомили, що син пропав безвісти. 25 січня його тіло винесли побратими з поля бою, але зовсім не Олексія впізнали в тому тілі, а його побратима Миколу з Миколаївської області. І поки Оксана чекала хоч якусь звістку про сина, його тіло під чужим іменем везли іншій згорьованій мамі на поховання в зовсім іншому напрямку від рідного дому…
До похорону Миколи все вже було підготовлено, чекали з почестями кортеж з тілом, але коли за 100 метрів від хати відкрили труну, щоб пронести з почестями… Мама пережила страшний шок, адже в труні було тіло не її сина, а зовсім іншої дитини… Похорони зупинили, тіло невідомого героя відвезли у морг міста Баштанка Миколаївської області.
Ввечері Оксані Коваленко зателефонувала мама Миколи Світлана і розповіла все, що сталося. Вони спілкувалися відтоді, як зникли безвісти їх діти, адже хлопці були побратимами. І попросила, щоб Оксана скинула фото свого сина, і описала, які особливі прикмети в його було. Оксана відправила фото, сказала, що в його на руці було тату. Світлана поїхала в Баштанку в морг, все сходилося – в морзі був Олексій Коваленко.
Все, що прийшося пережити Оксані, описати не можливо, але все ж після багатьох морально тяжких процедур: впізнання, оформлення документів тіло Олексія привезли додому на поховання. Тільки 12 лютого Оксана поїхала в морг до Ніжина на впізнання свого сина. Так – то був її Олексій. 13 лютого 2024 року в селі Галиця провели в останню дорогу Героя Олексія Коваленка, після довгої дороги, нарешті він знайшов спокій у себе на Батьківщині.
Янголом злетів у небо і поповнив небесне військо.
Його побратим Микола вважається безвісти зниклим. Чому так сталося? Відповідь одна – страшна, проклята війна, яка вбиває і знищує, нещадно забирає життя. Він мріяв, любив, будував плани і хотів жити у вільній і незалежній Україні, але проклята війна нещадно забрала життя.
Вічна і світла пам’ять Героям! Вони завжди будуть жити в нашій пам`яті і серцях рідних та близьких! Царство Небесне ! Вічний спокій!
Спілкувалася Марина Ігнатенко
