Чернігівщина: зірвало вентиль газового балона, мати й діти отримали серйозні опіки

 

У реанімації обласної дитячої лікарні лежить дворічний Артем Тараненко з села Прачі Борзнянського району. У хлоп’яти обпечено майже п’ятнадцять відсотків тіла. Постраждало личко, ручки та ніжки. У Чернігові малим опікується Руслан, родич матері, 29-річної Наталії Тараненко. Жінка у Борзнянській центральній районній лікарні, в хірургічному відділенні. А до того кілька діб провела у реанімації. З обпеченим лицем, забинтованою правою рукою, ледь спустилася з другого поверху медзакладу.

— Голова час від часу паморочиться. Медики кажуть, аби менше ходила. Мені ставлять крапельниці, роблять уколи в живіт, змащують обпечені місця. Хочеться малих навідати, тут у дитячому відділенні, аби не переживали. А серце рветься до найменшого у Чернігів. Та поки що лікарі мене не пускають. Дітей у нас з чоловіком четверо. Саші — вісім, Каті — сім, Владику — чотири і Тьомі два.

— Наталю, що сталося?

— З 2006 року ми живемо у Прачах. Чоловік Андрій, йому 39 років, працював різноробочим у місцевому сільгосппідприємстві. Там було скорочення. Нині стоїть на біржі. Я з дітьми та на хазяйстві. У нас корова, кінь, двоє свиней, сорок курей, п’ятнадцять качок. Є хата і літня кухня. В будинку ми зробили ремонт. Доки тепло, наша їдальня була в літній кухні. Того вечора чоловік поїхав під Адамівку накопати кореню аїру, аби здати. Ми лишилися вдома. Катя була на городі, попросила їсти. Я пішла насипати. Найменший син був у мене на руках. Газу я ще не встигла запалити. Хтось з дітей увімкнув світло. І тут рвонуло полум’я на мене. Я вибила вікно, висадила Сашка. Йому передала Влада, а за Владиком передала Артема і потім вискочила сама, боса. Кричу: «Тікайте». А далі все як у тумані. Дітей забрала, начебто, Люба Бордюг. Мене з Тьомою повезли до лікарні. Там вже я трохи оговталася. А Тьомочка був у тяжкому стані. Голова, ручки, ніжки, навіть стопи обпечені. Його забрали на Чернігів.

Думаю, газ загорівся. Ми балон на заправці заправляємо. Одного на півроку вистачає. Я ж не все на газу готую, а й в духовці печу. Цей недавно заправили. Я вранці встаю до корови, йду у кухню, а в ній запах газу. Говорю чоловіку: «Закрути балон». Він подивився. Каже: «Так він закручений».

— Правда, що з балону вентиль зірвало?

— Не знаю. Тепер у нас ні холодильника, ні духовки, ні мікрохвильової печі, ні електрочайника, ні морозильної камери. Вона була повна м’яса. Два місяці тому ми теля зарізали. Інша кухонна техніка теж погоріла. Та найбільше душа болить за синочка. Старших хоч бачу, коли ходжу до них у дитяче відділення. А Артема — ні. Мене заспокоюють, кажуть, що скоро переведуть його з реанімації.

Та це ж маленька дитинка, шкіра у неї ніжненька, а опіки болючі. Я доросла, терплю біль, хоча у мене на правій руці тіло до кістки згоріло.

— І вам, і сину, певно робитимуть пересадку шкіри.

— Про це ще рано говорити. Тут хоч би залікувати рани і синочка спасти.

— Рідні допомагають?

— Двоюрідний брат матері Руслан нині з Тьомою. Батьки чоловіка живуть на окупованій території. Мій тато помер вісім років тому. Мати виїхала до Миколаєва. Вона п’є. Ми фактично не спілкуємось. Нас семеро дітей у сім’ї. Двоє моїх братів живуть у Білорусі, один у Сосниці, сестра у Шаповалівці Сумської області, за Конотопом. Ще одна у Харкові, а найменша Катя, її ще маленькою мати покинула. Ми не знаємо, де вона нині, з ким.

Куми дзвонять, переживають. А я дні рахую, аби мене скоріше виписали, щоб поїхати до Тьоми. Хазяйство якось без мене побуде. Корову сусідка доїть.

За себе не переживаю, болять вуха обпечені, очі вже трохи повідтухали, волосся погоріле відросте. За Тьомочку день і ніч Бога прошу. Краще б я здохла, тільки б з ним такого не трапилося.

— Тьху на вас, — кажу на неї спересердя. — А діти ваші кому треба?

— Старалися, щоб все було як у людей, щоб дітки усе мали. Щоб сім’я була щаслива, а не така, в якій я виросла… А життя раз, і все перекреслює, — у жінки навертаються сльози.

Старших дітей з лікарні планують відправляти до Чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації. Адже під час пожежі вони пережили стрес. Батько буде на хазяйстві.

Коли Андрію Тараненку подзвонили, що горить кухня, рятувальники вже гасили полум’я. Він відрами тягав воду, намагався загасити вогонь. Чоловік припускає, загорілося через несправність балону.

— Причина загорання — порушення правил пожежної безпеки при експлуатації газових приладів. Якщо відчуваєте щонайменший запах газу у господарстві, потрібно терміново викликати газову службу. Виклик для абонентів безкоштовний, — пояснює 41-річний Олександр Сорока, провідний фахівець Борзнянського районного сектору управління державної служби з надзвичайних ситуацій в області.

— Приїхали на заправку. Балон заправили і поїхали додому прикрутили. Це слава Богу, що балон був повний. Якщо на двадцять відсотків заповнений газом — вогонь вилітає і повертається назад, вибух. Якби рвонуло, була б купа м’яса, згоріла б не тільки кухня, а й сарай, що за два метри, і хата, вона в трьох метрах. А так раз бахнуло, коли зірвало вентиль, що півсела почуло. Добре, що хлопці з «Агрікора» прилетіли, збили осередок горіння. Молодці. А далі вже борзнянські гасили, — говорить 57-річний Григорій Білоус, виконуючий обов’язки старости Прачів. — Знаю, про що кажу. Я був головним інженером з техніки безпеки двох колишніх колгоспів. Повний балон під тиском зриває вентиль, і йде свіча. Для того, щоб загорілося, потрібно джерело вогню.

— Григорію Івановичу, Наталя стверджує, що не підпалювала газ.

— Якась іскра має бути, чи від вимикача, чи ще від чогось. Газ загорається моментально.

Родина нормальна. Зараз їм потрібна допомога. Я вже написав листа у місцеве сільгосппідприємство, аби їм наперед віддали гроші за оренду землі за два роки. Старших діток перевірять на коронавірус (бо без цього тесту не приймуть), а потім заберуть на Чернігів. Я просив, аби вони там побули скільки можна, до одужання матері.

Надання матеріальної допомоги розглядатимуть на комісії райдержадміністрації. Родині потрібна допомога в першу чергу на лікування та подальшу реабілітацію Артемчика, а також побутова техніка. У селі збирають гроші на лікування матері і найменшого сина. Передали батьку 2300 гривень. Вдалося назбирати і через інтернет. Загалом десять тисяч гривень.

Батько їздив до сина у лікарню. Каже, що стан хлопчика покращується.

— Нині хлопчик ще в реанімації, — повідомила Ольга Іванова, заступник головного лікаря по медичній частині обласної дитячої лікарні (розмовляла у понеділок 22 червня). — Ми знаходимо все необхідне на лікування цієї дитини.

Чи буде в подальшому потрібна пересадка власної шкіри, вирішуватимемо згодом. Найближчим часом плануємо переводити малюка до відділення.

Наталія Тараненко не хоче, аби старших дітей забирали на Чернігів. Вмовила медиків, аби їх відпустили додому. Також відпросилася поїхати до найменшого синочка.

Для тих, хто хоче і може допомогти:

Картка реквізитів для проведення операції поповнення карткового рахунку

Установа банку: Чернігівське обласне управління (назва установи)

МФО 353553 КОД ОТРИМУВАЧА 2965315157

Картковий рахунок № ЦА273535530000026202568115168 в гривнях України

Отримувач: ТАРАНЕНКО АНДРІЙ ЮРІЙОВИЧ

За кілька місяців місцеві вибори. Майбутні кандидати, хочете зробити добру справу – допоможіть родині.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №26 (1780), 25 червня 2020 року

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram.

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *