Матвій Якович був молодшим з синів Якова Максимовича Почеки. Народився у 1760 р., отримав гарну домашню освіту. На військову службу вступив у листопаді 1777 р. каптенармусом у лейб-гвардії Преображенський полк.
У обовʼязки каптенармуса входило облік і зберігання зброї, одягу й іншого військового майна, розподіл та видача провіанту, вина. Служив він недовго, вже у січні 1780 р. пішов у відставку у чині поручика. 12 січня 1785 р. за вибором дворянства був обраний на посаду справника (вища адміністративно-поліцейська посада в повіті в імперську добу) Ніжинського нижнього земського суду.
Проживав разом з дружиною Марією Петрівною (у дівоцтві Жураковською) та сином Іваном у родинному маєтку, що знаходився між вулицями сучасною Богуна (до 1887 р. – Почекіна вулиця, з 1887 – Введенська, з 1920 – Богуна) та Овдієвською. Дослідниками встановлений будинок, у якому проживав цей рід (сучасна адреса вул. Овдіївська, 6).
Цей деревʼяний будинок, прикрашений деревʼяними пілястрами з вмонтованими напівколонами, й успадкував Матвій Якович від батька. За нащадків був обкладений цеглою та пофарбований у білий колір. Окрасою маєтку був великий фруктовий сад.
6 серпня 1786 р. М.Я. Почека отримав чин колезького асесора. У травні 1788 р. був переведений на посаду засідателя Чернігівського совісного суду. 16 грудня 1790 р. ніжинське повітове дворянство обирає його своїм предводителем.
На маршальській посаді перебував до 1 січня 1797 р., часу, коли був переведений на посаду судді Ніжинського земського суду. 1799 р отримав чин колезького радника, у 1801 р. нагороджений орденом Св. Володимира IV ступеня. 19 лютого 1804 р. виходить у відставку у чині статського радника.
У Ніжинському повіті мав у селах Безуглівці – 186 душ, Курилівці – 77 душ селян. Крім того 69 селян належало його дружині Марії Петрівні, яка померла у 1812 р.
Малолітнім помер їхній син Іван. У лютому 1807 р. малоросійський генерал-губернатор, князь Олексій Борисович Куракін призначив Матвія Яковича на посаду попечителя богадільних закладів. 13 липня 1809 р. нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
12 жовтня 1808 р. депутати від ніжинського дворянства знову обрали його повітовим маршалом. Під його керівництвом у липні 1812 р. розпочалося формування Ніжинського піхотного полку земського ополчення, передбачалося, що ополченські загони Чернігівської губернії повинні «составить второй эшелон в поддержку армии регулярной …» .
24 липня на засіданні ніжинського дворянського зібрання було прийнято рішення: «одушевляясь любовью и усердием к народу и отечеству начать прием помещечьих крестьян из каждых 15 ревижских душ по одному человеку…». 2 серпня М.Я. Почека доповідав генерал-лейтенанту Гудовичу М.В. – командиру Чернігівського ополчення: «прийнято в защитники 664 человека». Ніжинський піхотний полк земського ополчення був сформований з двох батальйонів, проводилися заходи з озброєння та забезпечення ополченців одягом, харчами, фуражем.
І цей час Матвія Почеку звинуватили у саботажі роботи по формуванню земського ополчення. Приводом слугувала відсутність інформації щодо того, які поміщики не поставили ратників до земського ополчення.
Чернігівське губернське правління у наказі від 28 серпня 1812 р. повідомляло, що «жодна сотня не прибула до назначеного місця, а що діється він не відповідає».
Проте внаслідок розслідування стало зрозуміло, що маршала можна було звинуватити лише в тому, що він виставив зі своїх володінь всього 7 ополченців замість 22, але так робило багато панів, які не хотіли втрачати своїх кріпосних.
Проте, діяльність Матвія Яковича під час франко-російської війни в 1812 р. та під час закордонних походів 1813-1814 рр. була оцінена владою, він був нагороджений дворянською бронзовою медаллю. У 1813 р. дворяни вибрали його на маршальську посаду на три роки і в 1815 р. переобрали знову.
Після смерті першої дружини познайомився з Єфросинією Яківною, яка 10 липня 1815 р. народила йому сина Якова. У звʼязку з тим, що син народився до укладання шлюбу, батько звернувся до імператора Олександра І з проханням визнати дитину його законним нащадком. Імператор наказом від 2 листопада 1819 р. дозволив отримати сину прізвище батька з усіма юридичними наслідками.
Останні роки на посаді маршала Матвій Якович часто хворів, брав постійні відпустки для лікування, тому у липні 1817 р. він звернувся з листом до Чернігівського губернатора в якому просив своєї відставки. Відповіді не отримав, своє прохання повторив знову у зверненні від 10 вересня. Вже на виборах у жовтні своєї кандидатури не виставляв.
Після відставки з посади оселився у Ніжині, у будинку батька, який успадкував його син Яків Матвійович. Певний час продовжував службу на посаді попечителя богаділень, у лютому 1826 р. вийшов у відставку остаточно.
Дата смерті точно не встановлена, але помер до 1833 р. Похований у Ніжині біля церкви Іоанна Милостивого.
Далі буде…
Анастасія КОЗОРІЗ, наукова співробітниця відділу «Музей археології та підземної історії Ніжина»
Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
