Ніжинський архітектор про історію встановлення пам’ятника Чорнобильцям

 

26 квітня виповниться чергова роковина трагедії на Чорнобильській АЕС. 33 роки тому весь світ здригнувся від жахливого вибуху в невеличкому місті Чорнобиль, що на Київщині. Сотні людей загинули в момент вибуху та під час ліквідації наслідків катастрофи. Ще більше втратили здоров’я, перебуваючи у безпосередній близькості до епіцентру весняних подій 1986 року. Ще й досі ліквідатори та члени їх родин відчувають вплив всепроникаючої радіації на своє життя.
З огляду на ці події та необхідність вшанувати пам’ять героїв-ліквідаторів у 2007 році Ніжинська громада вирішила увіковічнити полеглих ніжинських ліквідаторів й спорудила пам’ятний знак на їх честь на території невеличкого парку в 3-му мікрорайоні Ніжина.
Повідомляє сайт “Нежатин”
Кожного року ніжинці вшановують загиблих від Чорнобильської катастрофи ліквідаторів та мирних жителів саме біля цього меморіалу.
За своїм ідейно-художнім вирішенням ніжинський монумент вважається одним з найкращих з-поміж подібних в Україні.
Автором скульптурної композиції виступив відомий архітектор Григорій Шмаровоз. Тому в чергову роковину трагедії журналісти газети «Свідомий погляд» вирішили поспілкуватися з Григорієм Васильовичем Шмаровозом та дізнатися цікаві та невідомі деталі спорудження пам’ятного знаку «Дзвони Чорнобиля».
– Незабаром чергова роковина Чорнобильської трагедії. Скажіть будь-ласка, як виникла ідея створення цього пам’ятника?
Після оголошення конкурсу виконавчим комітетом Ніжинської міської ради, мною було вирішено максимально творчо підійти до цього питання. Знайти таке рішення, яке не мало б аналогів до цього. При цьому я спирався на відомі мені факти даної події, і хотів відобразити все мною відчуте.
– Що саме ви хотіли передати зовнішнім виглядом пам’ятника?
Після Чорнобильської трагедії гостро постало питання з безпекою нашої планети. Також всі пам’ятають, яким потужним був вибух на АЕС і звичайно сам Чорнобиль, як епіцентр трагедії – ці обриси добре видно при погляді на пам’ятник. Чітко проглядається основа пам’ятника, яка за задумом символізує древо життя, а знизу стоять невеличкі будиночки. Це ті самі будиночки, в які прийшла чорнобильська трагедія. Мить, в яких наче законсервувала час, залишивши назавжди їх в очікуванні своїх господарів.

 

– Чому саме дзвони стали ключовим фрагментом пам’ятника?
Чорнобильська трагедія забрала сотні життів не лише в безпосередній момент вибуху та гасіння. Ще й досі сотні героїв-ліквідаторів та їх сім’ї продовжують відчувати пекучий біль та жах в душі. Той вибух щохвилини відгукується та дзвенить у серцях багатьох людей, чиї життя розділилися на «до» та «після» 26 квітня 1986 року.
Добре відома православна традиція дзвонити за померлими знайшла відображення у цьому пам’ятнику, адже дзвони за жертвами Чорнобильської катастрофи будуть ментально лунати ще довго у свідомості українців. Також в прадавні часи дзвони використовувалися нашими предками, як спосіб попередження громади про катаклізми, навали та небезпеку. Тому це ще й попередження майбутнім поколінням бути обачними та пильнувати «мирний атом».
– Напис на пам’ятнику «Пам’ять загиблим, застереження живим» розміщується незвичним способом, по центру пам’ятника наче обіймаючи його. Чому обрали таке рішення?
Основну інформацію, яку я намагався донести до ніжинців, вирішив розмістити на першому плані, але так, щоб вся композиція могла розглядатися суцільно без розфокусування погляду.
– Яке відношення мають лелеки до Чорнобильської трагедії?
Коли почалася масова евакуація населення з забруднених радіацією територій, були люди, жителі приватного сектору, які відмовилися покидати свої домівки та господарство. Адже жити на своїй землі та померти на ній здавалося кращим варіантом, аніж страждати від туги у чужій стороні. Лелека для українців завжди була символом надії, відродження та радості. Прилітаючи щовесни до українських сіл, вони приносили надію на закінчення морозів та відродження землі після зими. Не знаючи страху, лелеки повернулися тієї «чорної» весни до своїх насиджених місць на забруднених радіацією земель, підбадьорюючи людей у цю скрутну хвилину.
– Чому лелеки зображені у польоті по колу?
Нам всім добре відомо, що на орбіті Землі знаходяться супутники, які начебто слідкують за всім, що відбувається на поверхні землі, тому лелеки виступили в ролі птахів-супутників, які слідкують за зовнішніми й внутрішніми явищами на планеті й чатують на небезпеку, аби попередити її. Також, якщо подивитися віддалено на всю конструкцію меморіалу, то можна побачити наче будову атома, навколо якого рухаються електрони.
– Хто вам допомагав у створенні пам’ятника?
Працівники НВК «Прогрес» дуже відповідально підійшли до виготовлення деталей пам’ятника. Також досить успішно ми співпрацювали з підприємцем Григорієм Сипливцем. Декілька пам’ятників в Ніжині було виготовлено разом з ним. Якісно виготовив форми для лиття лелек, врахувавши всі деталі, тоді ще молодий скульптор з Києва Олександр. На жаль жоден ніжинський завод не міг виготовити лелек суцільним литтям, тому я вирішив поїхати в місто Жуляни під Києвом на місцевий ливарний завод. Саме там були вилиті журавлі разом з кулями, без зварювання окремих деталей.
Робота з встановлення та виготовлення пам’ятника була дуже кропіткою та важкою.
– Чи були якісь цікаві моменти під час відкриття пам’ятника?
На час відкриття пам’ятного знаку Чорнобильцям мною було запропоновано помістити в дзьоб самого нижнього лелеки символічну корзинку з малюком — як знак відродження й нового початку, що не дивлячись на жахливу трагедію життя продовжується!
– Чи плануються зміни в конструкції всього меморіального комплексу?
Неодноразово члени родин чорнобильців та самі ліквідатори виказували бажання розмістити біля пам’ятного знаку «Дзвони Чорнобиля» прізвища та імена загиблих ніжинців-ліквідаторів, аби увіковічнити подвиг наших земляків на довгі роки. Це питання розглядалося комісійно протягом тривалого часу й в ході обговорень прийшли до спільної думки розміщення інформації біля підніжжя монументу на плитах. Подібне архітектурне рішення було виконано при будівництві пам’ятника «Вічного вогню» біля старого корпусу Ніжинського університету.

Цей об’єкт не просто мені дався, працював постійно з владою та підприємствами. Повсякчас особисто контролював хід спорудження та благоустрою території, вклав в нього багато зусиль та особистих ресурсів — вміння та досвід!
Навіть сьогодні я частенько приходжу сюди та оглядаю зовнішній вигляд монументу та його стан, аби унеможливити руйнування важливого об’єкту для громади!

Спілкувалась Лілія Журко

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *