У Ніжині почне активно розвиватись гончарство

Гончарну студію у Ніжині відкриває археолог, кандидат наук, доцент кафедри всесвітньої історії Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Іван Кедун.

Повідомляє Ніжин.City

— Іване, що це за студія та хто матиме змогу її відвідувати?

— Влітку пройшов стажування у професійного гончара в селі Стольне (неподалік Мени) Олега Луцука. Допомогла придбати піч для обпалу кераміки підприємець Марина Соловей, за що ми їй дуже вдячні. Плануємо з кінця вересня відкрити гончарну студію, в якій кожен охочий, від мала до велика, може спробувати навчитися виготовити посуд з глини для  домашньому вжитку. Студія розміщуватиметься в одному із приміщень Гоголевого вузу, яке надав ректор Олександр Самойленко. Приміщення відповідає усім нормам, там витримані всі умови, є вода. Наразі вирішується низка фінансових питань щодо закупки сировини — гончарної маси, глазурі тощо.

— Чому вас зацікавив такий напрям як гончарство?

— У Ніжині зараз археологія  має чотири напрями. Перший — дослідження підземних приміщень, другий — охоронні археологічні дослідження. Третій — історична реконструкція. Четвертий — наукові дослідження, спрямовані на вивчення історії та походження міста.

Сама ж археологія має в собі підрозділ — експериментальна археологія. Під час розкопок, коли знаходимо кераміку, приблизно уявляємо, як її робили тисячі років тому. А виявляється величезна кількість нюансів, які дають можливість більш точно її  датувати. І щоб це зрозуміти, довелося взяти виріб в руки і спробувати власноруч відтворити. Тобто гончарство — це як частина археологічного дослідження. Далі проводили майстер-класи з гончарства в Літній археологічній школі, цього року ми повністю реконструювали весь процес, побудувавши горн. Нам вдалось виготовити обпалену кераміку, придатну для використання.  І для цієї мети я вчився гончарству, а далі це стало моїм хобі.

У процесі роботи Ніжин.City

 — Користуєтесь посудом, який виготовляєте власноруч?

— У мене вдома цілий набір такого посуду. Більше того, цього року провів експеримент на предмет міцності посуду, зробив тарілочку давньоруського зразка і все літо в експедиціях тільки нею і користувався. Я її возив у багажнику власного автомобіля, мив в посудомийній машині, одним словом, загартовував. І вона вціліла, витримала мій тест-драйв.

 У мене з’явилися вже знайомі гончарі, і ми один одному щось даруємо, обмінюємося виробами. І от за ким більше скучив (посміхаючись), беру того подарунок-чашку  і п’ю з неї каву.

— А глина для таких виробів має бути якась особлива?

— Глина для посуду є скрізь. Тільки дивлячись яка. Є така, яку довше потрібно обробляти і доводити до гончарного стану, аніж  з неї щось виготовляти. Для гончарної студії ми поки що будемо закупляти спеціальну глину з метою економії часу. Але під час Літньої школи у нас діти виробляли посуд на гончарних колах з місцевої глини, викопаної біля одного з озер Ніжинщини. А от колір глини залежить від її домішок. Якщо без них, то вона біла чи блакитна, якщо відтінок  червоного, то є вміст міді чи заліза.

— Відродження гончарства для археології має яку важливість?

— Ідея в тому, щоб в музеях області з’явилися копії археологічних знахідок, виготовлених за тими ж давніми технологіями. Щоб поряд зі знахідкою-оригіналом стояла його повна копія, щоб людина мала можливість взяти її у руки, торкнутися історії та  роздивитися. Археологія стає прикладною, і це вже є тенденцією, яка йде із заходу. Це ще один крок до розвитку туристичної сфери, зокрема у Ніжині.

— Які ще маєте плани? 

— Хотілося б у подальшому започаткувати у Ніжині гончарний фестиваль. Є така ідея — зробити випал вогняної скульптури просто неба. Це така популярна річ, яка набирає обертів по Україні. Механізм такий: виготовляється велика глиняна  скульптура, можливо колективно, 2-3 метри заввишки. Потім випалюється і лишається у місті як арт-об’єкт. Єдине, що може їй зашкодити, вандалізм.  Будемо радитись з фахівцями, місцевими художниками, як це зробити, коли і де. Ну а взагалі до гончарства я і мої ніжинські колеги-археологи йшли поетапно. Все розпочиналося з лодки-довбанки, далі були луки, відтворення історичної кузні, яка нині успішно працює, на часі гончарство і виробництво скла.

— У вас є однодумці?

— У Ніжині створена ГО «Ніжинське археологічне товариство», у яку входить група зацікавлених людей, а це мої колеги, студенти, підприємці міста. І хто чим може, тим і допомагає.

Тетяна Марченко Ніжин.City

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *