Олександр Мамон: розумний, талановитий і просто гарний хлопець

День українського кіно — це щорічне свято, яке традиційно відзначається у кожну другу суботу вересня. У 2020 році День українського кіно святкуємо 12 вересня. 

Журналісти «Нежатин»  поспілкувалися із актором театру та кіно, хлопцем, який неодноразово знімався у кліпах відомих співаків, різних розважальних програмах та демонстрував акторам свою театральну гру.

Доброго дня, хто Ви за фахом, де працювали раніше та чим займаєтесь зараз?

За фахом я, як не дивно, актор театру та кіно. (Сміється – авт.) Щоправда, вступав я на факультет акторів театру, а в дипломі маю запис “Бакалавр театрального мистецтва”… Здобував освіту у Київському національному університеті культури та мистецтв, як кажуть у народі: “У Поплавку”… Вчився на курсі прекрасних майстрів Ільченка Петра Івановича (режисера театру Франка, що поставив відому всім “Кайдашеву сім’ю”) та Пивоварової Катерини Валентинівни – чудового театрального педагога та прекрасного майстра, що багато чому мене навчила! А от ази професії отримував у Ніжинському училищі культури та мистецтв імені Марії Заньковецької, де вчився на режисерському факультеті у неперевершеної Кашковської Анни Абрамівни, яка стала для мене справжнім провідником у театральний світ!

Ще під час навчання у Києві, я з легкої руки своїх майстрів, почав працювати у Київському театрі української традиції “Дзеркало” під орудою режисера Петранюка Володимира Івановича. Також паралельно працював, як запрошений артист у театрі свого близького друга, режисера Олександра Охріцького “Гайдамаки ХХІ”.

Після закінчення навчання мети залишатися в Києві не було, тому поїхав на прослуховування у Херсонський театр Куліша, Сумський театр Щепкіна та в Ніжинський академічний український театр імені Михайла Коцюбинського. «Прослухався» в усі три, але найпершою позитивну відповідь отримав саме у Ніжині, тому з великою радістю повернувсь у місто, яке стало мені рідним ще під час навчання у НУКіМ! Вважаю, що ніжинцям дуже пощастило мати у місті такий чудовий театр. Проте, після декількох років роботи, з ряду певних причин, я припинив свою діяльність у рамках цього театру.

На часі, вже більше року, працюю з антрепризними проектами в Україні та за її межами, багато гастролюю. Хоча, доцільніше говорити: “гастролював”, бо пандемія вже з березня не дає цього робити.

Ви знімалися у кліпах відомих співаків: у кого саме? 

Я не дуже багато знімався у своєму житті, в принципі, але таке було. Наприклад, перед самим переїздом у Ніжин, мене запросили на зйомки кліпу Діми Білана “В твоей голове”, я згодився і в ніч перед переїздом відпрацював останню зміну у цьому проекті. Ще були зйомки у кліпі гурту “Фрістайл”  і у гурту “Козак Сістем”, але це були якісь зовсім малопомітні ролі, тому я навіть і не пам’ятаю як називаються пісні на які знімалися ці кліпи.

Взагалі, зніматися я почав ще навчаючись у Ніжині. Я пам’ятаю, як вперше їхав на зйомки у Київ. Був такий проект на телеканалі 1+1, що називався “Сімейні драми” і там мене затвердили на зовсім малесеньку роль охоронця якогось магазину одягу і навіть прописали мені дві чи три фрази! (сміється – авт.)  А я, уявіть, вперше їду в Київ на зйомки, в мене перший знімальний день у житті, я відпрошуюся з училища і рано, якимись там першими електричками їду зніматися для телебачення! Сміхота та й годі! Навіть і не бачив того випуску з собою, проте гонорар, наче, був непоганий на ті часи. Вже потім коли вчився в Києві були зйомки у всіх цих проектах, де студентами «перезнімалися» всі: і “Віталька” і “Сімейні мелодрами” і різні там медицинські та міліцейські серіали, яких і дотепер знімають пачками!

Ще, до речі, були реклами. У повнометражках я, поки що, задіяний не був. Були проби, кастинги, проте затверджень не було, але, як кажуть: “Ще не вечір”! Чесно кажучи, я більше задіяний у театрі і більше працюю там, тому частенько відмовляюся від кастингів…

Театр і кіно: в чому головна відмінність і схожість? Де легше розкрити почуття?

Театр і знімальній майданчик – дві абсолютно різні субстанції. Театр – це репетиційний процес, часто, дуже довгий застільний період, коли актори з режисером тільки читають і намагаються зрозуміти персонажа, його характер і манери, а потім коли ти виходиш на майданчик і пробуєш робити те, про що наговорили кілометри розмов, виявляється, що багато чого змінюється і персонаж виходить іншим, не таким, як ти і режисер його собі уявляли!

На зйомках, в основному ти отримуєш свій текст з чітким описом героя. Плюс, наші менеджери по підбору акторів підбирають собі типажних акторів, тобто вже таких, яких їх прописали сценаристи. Часто прописані всі поведінкові риси героя, всі його зовнішні та внутрішні характеристики, плюс є режисери, які люблять точність, тобто говорять: “отут голову ти маєш повернути на 35 градусів… Не на 33, не на 37, а саме на 35″… В театрі, звісно, такого немає. В театрі ти не знаєш як піде вистава саме сьогодні, адже багато чого залежить і від актора і від його партнера і від залу, від глядача. В театрі є моментальна віддача, а на майданчику, такого немає, там актор намагається запам’ятати не тільки текст ролі, а і позу, жести, погляди для наступного дублю…

Тобто, для мене, робота у театрі і робота у кадрі має дуже багато розбіжностей, хоча сам акторський інструментарій дуже схожий і там і там.  Але, все ж таки, театр – то більш душевно, як на мене…

Хоча, можливо, я просто не працював з хорошими режисерами на знімальних майданчиках, а от у театрі, дякувати Богові, довелося мати справу, переважно саме з такими!

Як Ви гадаєте, зніматись у кліпах чи кіно може кожен, чи не так все легко, як здається на перший погляд?

Я гадаю, що зніматися може далеко не кожен, абсолютно ідентично з тим, що і в шахту спускатися може не кожен, і дім побудувати може не кожен, і займатися журналістикою може далеко не кожен. Якби все було так просто, то нащо ті університети та інші освітні заклади? (Посміхається – авт.) Звісно, є самородки і в акторській і в будь-якій іншій професії, проте – це тільки виключення, що підтверджує правило.

Яка ваша творча робота запам’яталась найбільше?

Мені здається, що у кожного актора найбільш пам’ятна саме та роль над якою він працює зараз! А якщо згадувати, яка робота була найбільш цікавою, то першою на думку мені приходить роль Рюміна з п’єси “Дачники” Максима Горького, яку ми ставили у студентському театрі. Там була дуже незвична для мене режисура і сам образ був зовсім мені не близьким, як це називають у театрі “роль на супротив”… Це був дуже довгий постановочний період, важкі репетиції і тяжкі вистави, але було дуже круто отримувати віддачу від глядача і розуміти, що таки вийшло, що таки це було не даремно!

Жарт про кіно від Олександра Мамона – ?

Щодо жартів, то я люблю посміятися і жарти про кіно, чи про театр) Ось один із улюблених:

У кінотеатрі:

– Ань, ну як тобі?

– Ну не знаю, книга краще!

– Ань, ну немає такої книги “Льодовиковий період-2…”

По вашому життю можна було б зняти фільм?

Думаю, що по життю будь-якої людини можна було б знімати фільм, проте далеко не кожна така картина могла б зібрати касу))

 

Відео, де знімався Олександр Мамон:

Дима Билан – В твоей голове

Виталька. Подарок маме. Серия 42

 

Фото та відео з архіву

Спілкувалась Тіна Кошелевська

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

 

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *