Весна 2014 року назавжди закарбується в пам’яті українців: анексія Криму, захоплення приміщення Донецької обласної державної адміністрації, поява «зелених чоловічків» й початок війни на Сході України. Саме тоді мужні українські чоловіки стали на захист своєї країни й української землі, мужньо відстоюючи суверенітет та кордони держави, не вимагаючи вдячності вони віддавали за нас своє здоров’я та життя. Чи віддячили ми їм? На жаль досить часто можна чути про проблеми, які виникають в учасників бойових дій та членів їх сімей з визнанням статусу для подальшої реалізації прав, визначених Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»! І якщо суспільство потроху усвідомлює неоціненність вкладу військовослужбовців то з членами сімей загиблих учасників бойових дій все набагато складніше.
Досить часто членам сімей загиблих учасників бойових дій відмовляють у встановленні статусу та наданні матеріальної допомоги посилаючись на ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України, відповідно до якої «Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя». Тобто органи соціального захисту стверджують, що раз не було зареєстрованого шлюбу, то права на матеріальну допомогу від держави ви не маєте. Абсурд полягає у тому, що ці органи в притул не хочуть зважати на ст. 3 Сімейного кодексу України, яка свідчить про те, що сім’я є значно ширшим поняттям, ніж штамп у паспорті.
Цієї ж позиції дотрималася і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18).. Так, у своїй постанові від 22.08.2018 вона зазначила:
«Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права й обов’язки. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Згідно з абзацом №5 пункту №6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї» членами сім’ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв’язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати та сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов’язковими умовами для визнання їх членами сім’ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин”.
Тому для тих, кому відмовляють у встановленні статусу, посилаючись на ст. 21 СК, слід звертатися до суду із заявами про визнання саме членом сім’ї загиблого.
Детальніше із текстом постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/78011421.
