«Люди в Носівці». Саме таку назву обрали для нещодавно створеної групи в мобільному додатку Viber її адміністратори, носівчани Алла Чайка та Артем Стоян, які одностайно вирішили, що в такий складний для всіх українців час важливо гуртуватися задля підтримки тих, хто цього потребує.
З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну близько двох тисяч українців з територій постраждалих від російської агресії або тих, де тривають бойові дії, знайшли прихисток на відносно спокійній Носівщині.
Ці люди покинули свої домівки, втікаючи від жахів війни. Серед них є ті, хто втратив близьких, хто пережив гуманітарну катастрофу, хто зазнав насильства, хто бачив смерть, хто жив в окупації. У кожного, хто пережив пекло війни, власна історія. Тепер, у відносній безпеці, вони намагаються стерти із пам’яті жахи війни, але навіть тут їх боротьба за життя не припиняється. Адже залишившись без даху над головою та найнеобхідніших речей, вони потребують сторонньої допомоги та підтримки.
— Ніхто не має залишитися наодинці зі своїм болем, — каже Алла Чайка. — Я щиро співчуваю тим, кому довелося покинути свій рідний дім через вторгнення російських «визволителів», і вважаю, що ми не повинні залишатися осторонь проблем цих людей, розуміючи, що в якийсь момент це може статися з нами чи з нашими близькими. Зараз така ситуація в країні, що не знаєш, що на тебе чекає завтра.
Створити групу взаємодопомоги вирішили з Артемом після того, як у соціальній мережі з’явився пост Катерини Готко про забезпечення внутрішньо переміщених осіб. Тоді знайшлося чимало людей, які пропонували свою допомогу Каті. Але були й коментарі, які мене просто вразили: «вчи українську мову», «знайдіть час нагнутися на городі», «наші люди теж бідують, дякуйте, що ще це дають». Не вірилось, що серед нас є люди, які справді так думають.
Вирішила познайомитися з Катею особисто. Це тендітна, але водночас сильна жінка, бо ж чимало випало на її долю страждань та випробувань, через які їй довелося пройти через війну в Україні. Приїхала до нас з Маріуполя, перш ніж врятуватися від війни разом із сином довелося пройти фільтрацію, поховати маму, яка загинула під час однієї з ворожих атак.
— Втративши все в одну мить, свій дім, роботу, звичне життя, — розповідає про пережите Катя, — сподівалась, що вирвавшись з самого пекла війни, зможу тут, у своїй рідній країні, розраховувати на якусь мінімальну допомогу та підтримку. А пост написала, бо тоді накипіло.
Про допомогу не просила для себе особисто, розумію, що всім сьогодні нелегко. Хотілося просто привернути увагу людей до цієї спільної для всіх переселенців проблеми — можливості отримання адекватної допомоги тим, хто її дійсно потребує.
Коли залишаєш свій дім та опиняєшся в чужому місті лише з валізкою найнеобхідніших речей та без роботи — це дуже складно. Я завжди намагалась бути самодостатньою людиною, мала гарну роботу, тож на всі свої потреби заробляла самостійно. Та війна внесла корективи у моє життя.
Я дуже вдячна всім, хто відгукнувся з допомогою та підтримкою. На жаль, не знаю імен цих людей, дякую за взуття та городину, яке носівчани доставили мені прямо додому, Юлії Фесенко – за молочну продукцію, багатьом іншим небайдужим людям, які і сьогодні пропонують свою допомогу.
— Катя — одна з мільйонів українців, чиє життя та плани на майбутнє зруйнувала війна, — розповідає Артем Стоян. — І сьогодні таких людей серед нас дуже багато. Але, на жаль, часто вони намагаються приховувати свої справжні переживання та емоції, терпляче миряться з долею.
Відтак може здатися, що людині зовсім не потрібна допомога та підтримка. Але війна, яка триває в Україні, стосується кожного з нас. Тому в такий час потрібно об’єднуватись, аби разом долати всі виклики. Тож наша група у Viber покликана знайти людей, які потребують допомоги і тих, хто зможе цю допомогу надати. Йдеться не тільки про матеріальну, інформаційно-правову, фізичну допомогу. Іноді декому просто не вистачає моральної підтримки, щоб знайти сили жити далі та рухатись вперед.
Радує, що є люди, які знаходять час і можливості, щоб допомогти тим, хто цього потребує. Добре знана в Носівці майстриня сирної продукції Юлія Фесенко цього тижня порадувала три сім’ї переселенців смачними та корисними гостинцями – домашнім козячим молоком та сиром. Каже, таку допомогу, надаватиме родинам, які постраждали від війни, й надалі.
Інша жінка, яка хоче, щоб її ім’я залишилось в таємниці, пропонує послуги няні на вихідні, продукти та смаколики для діток за власний рахунок, фрукти зі свого саду. Ще одна наша землячка Ольга Ларченко, яка живе в Німеччині, прислала чималу допомогу у вигляді дорослого та дитячого одягу, домашнього текстилю. Наразі Алла виставляє ці речі в групі, тож дехто вже обрав собі обновки.
Таких небайдужих до чужого горя людей стає все більше. Хтось віддає побутову техніку, одяг, городину, хтось здає квартиру з оплатою лише за комунальні послуги, хтось пропонує роботу. Для багатьох людей ця допомога сьогодні дуже важлива. Тож хочу висловити щиру вдячність всім, хто приєднався до цієї доброї справи.
Джерело: газета “Носівські вісті” від 03.10.2022, Марина ЗУБ
Фото ілюстрове
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
