«[Чоловік] усюди повідомляв, що не планує воювати, хай воює той, хто бажає, а його захищати не треба, бо захищає бог. Сказали написати заяву, що відмовляється від армії. Попереджали, що буде кримінальна відповідальність і тюрма», — йдеться в матеріалах однієї з торішніх справ Івано-Франківського суду. У вироку — визнання чоловіка ухилянтом і покарання, про яке його попереджали.
В Україні існує альтернативна, тобто невійськова служба, та чи кожен може нею скористатися? Чи достатньо сказати «мені релігія не дозволяє», щоб не долучатися до Сил оборони, а працювати на цивільній роботі? Як співіснують нині армія та релігія — у матеріалі hromadske.
Чи є віряни в армії?
У ЗСУ служать представники більшості релігій, представлених в Україні — зазначив релігієзнавець Євген Савісько. Це християни (православні, католики та протестанти різних конфесій), юдеї та мусульмани.
Для задоволення релігійних потреб військовослужбовців у ЗСУ запровадили Інститут військових капеланів. Переважно там служать представники християнських церков. Однак уже є капелани-імами, є і перший військовий рабин.
Існують релігії, вчення яких забороняють вірянам завдавати шкоду чи вбивати інших істот. У контексті армії це означає не брати до рук зброю. Йдеться, зокрема, про буддизм, джайнізм, сикхізм і крішнаїзм. Також віряни можуть мати особливості харчування — наприклад, не вживати їжу тваринного походження.
Що каже закон?
Стаття 35 Конституції України вказує, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за релігійними переконаннями.
Законодавство не передбачає можливість звільнення від військової служби через релігійні переконання. Водночас основний закон визначає, що якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням людини, «виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою».
В Україні діє закон «Про альтернативну (невійськову) службу». Зі слів адвокатки Катерини Бобровської, альтернативна служба під час мобілізації можлива, але треба заявити про своє право нею скористатися, щоб не мати кримінальної відповідальності за ухилення від мобілізації.
«Представники релігій, у яких є заборона на вбивство, можуть служити в підрозділах забезпечення: медицина, зв’язок, логістика, транспорт, ремонт, кухня, ІТ, інженерні війська тощо», — зазначив релігієзнавець Євген Савісько.
Щодо особливостей харчування вірян, на законодавчому рівні це питання не врегульоване — їжа на фронті однакова для всіх, каже адвокатка Тетяна Лєбєдєва. Їй відомі дві історії в цьому контексті: одному вірянину потрібну їжу щомісяця на фронт передавали рідні, а другий спершу їв лише гарніри, та потім почав їсти «як усі» — з мʼясом.
То як же довести свої переконання?
Щоб не брати до рук зброї, вірянам слід написати заяву до ТЦК, у якій попросити виконувати військовий обов’язок у формі альтернативної (невійськової) служби. До заяви слід додати документ, що підтверджує істинність переконань.
Це має бути довідка від релігійної громади з переліку зареєстрованих організацій, які забороняють використання зброї. Таких, згідно з постановою уряду, є 10:
- Адвентисти-реформісти;
- Адвентисти сьомого дня;
- євангельські християни;
- євангельські християни-баптисти;
- покутники;
- Свідки Єгови;
- харизматичні християнські церкви (та церкви, прирівняні до них, згідно з зареєстрованими статутами);
- християни віри євангельської (та церкви, прирівняні до них, згідно з зареєстрованими статутами);
- Товариство Свідомості Крішни.
Адвокатка Тетяна Лєбєдєва, у практиці якої є справа, повʼязана з мобілізацією вірянина, радить подати таку заяву до ОВА ще до того, як людині вручать повістку, щоб це не сприймалося як ухилення від призову на військову службу. Відтак місцева влада має знайти для людини місце (як-от підприємство з виготовлення дронів), де вона зможе проходити альтернативну службу.
Якщо ж людина не пройшла потрібну процедуру й не отримала дозвіл перейти на альтернативну службу, вона може попросити свого командира давати їй завдання, повʼязані з забезпеченням війська, а не бойові.
«Той же крішнаїт чи капелан може підійти й сказати: я буду чистити картоплю або підмітати, прасувати одяг і білизну… Це вже на розгляд самого командира. Але в більшості випадків, на жаль, їм також дають зброю і відправляють на бойове завдання», — зазначила адвокатка.
На чиєму боці суд?
Тетяна Лєбєдєва знайшла 6 справ, повʼязаних із релігійними переконаннями. Підозрювані не мали підтвердження, що вони належать до релігійних організацій і заздалегідь не зверталися з заявою про прохання альтернативної служби.
Так, у справі від 6 квітня 2023 року, яку розглядав Івано-Франківський міський суд, чоловіка, який «не може брати в руки зброю, одягати військову форму та вбивати людей через свою віру та стосунки з богом», визнали винним в ухиленні від мобілізації й призначили йому рік позбавлення волі.
Винним визнали й ще одного військовозобовʼязаного на Закарпатті, який, згідно з вироком, «не бажає проходити військову службу з релігійних переконань, оскільки у нього немає права забирати людські життя». Тячівський суд 1 червня призначив чоловікові умовне покарання з вимогою періодично з’являтися до органу пробації.
У листопаді 2023 року омбудсмен Дмитро Лубінець розповів, що отримав звернення від українського військового-крішнаїта, який після зарахування на службу «мав непорозуміння на ґрунті релігійних переконань». Чоловік розповідав, що голодував, бо не мав доступу до їжі, дозволеної його вірою. Голодування його знесилило, через що він відмовився заступити на чергування. Як наслідок — кримінальна справа і СІЗО на період слідства.
«Після мого реагування суд скасував тримання під вартою», — сказав нам Лубінець. Нині триває судовий розгляд у цій справі, на стадії дослідження доказів. Паралельно через суд крішнаїт хоче повернути кошти, витрачені на харчування, яким його, враховуючи особливості віри, на службі не забезпечили.
Чи співіснують нині війна та релігія?
Релігієзнавець Євген Савісько вважає, що так. Пояснює це тим, що віряни служать у ЗСУ, Нацгвардії й інших Силах оборони, а самі конфесії активно долучилися до допомоги армії й біженцям ще від початку війни у 2014 році.
Не погоджується з цим адвокатка Тетяна Лєбєдєва. Вона сказала: «Тих же капеланів багато “на нулі” — і всі вони зі зброєю. То яка релігія може бути?» Припускає, що «все стане на своє місце», коли закінчиться війна, а наразі ж місця релігії в армії немає.
Також релігійність часто сприймається як шлях ухилитися від призову та мобілізації. На думку адвокатки, влада не модернізовує закон про альтернативну службу якраз через те, що це відкриє ще один канал «легального» ухилення від армії. Цим, на її думку, скористаються люди, які ніколи не були дотичні до релігії.
Джерело: hromadske
