67-річний ніжинець Валерій Ісаєнко, іконописець, роботи якого можна побачити не лише у Ніжинських храмах, а й в Києво-Печерській Лаврі, та, навіть, за кордоном: у Канаді, Греції, в Німеччині, в Америці, Парижі.
Валерій Ісаєнко закінчив Київський художній інститут та Київський художньо-промисловий технікум, по профілю «дизайн промислових виробів».
До вашої уваги – інтерв’ю з ніжинським іконописцем, який все життя дотримується чотирьох постів на рік, більше 30 років пише ікони та має близько трьох тисяч робіт.
Коли Ви почали займатися іконописом, з чого все почалося?
Після закінчення технікуму, я працював по своєму профілю у Орловському проектно-конструкторському технологічному інституті машинобудування Московської філії, художником-конструктором. Потім була служба в армії.
А з чого все почалося…Якось у Чернігові я зустрівся зі священником – отцем Михаілом – монахом Києво-Печерської Лаври. Він з набожної сім’ї, з династії священників. Отець Михаіл писав ікони і навчив мене: показував, підказував, давав корисні поради. Адже ікона – це молитва. Зараз, коли я дивлюсь на образи, то одразу можу побачити написаний він з молитвою, чи ні.
Які символи обов’язково повинні бути на іконах, чи існують правила для написання?
Можу зазначити, що є так званий іконописний оригінал, «подленник». Це особливе керівництво по іконографії, збори зразків, що визначають всі деталі канонічних зображень різних осіб і подій, відтворених на іконах.
Крім того, важливо дотримуватися посту, молитися, причащатися. Для цього є спеціальна молитва, а також загальна – перед початком всякого діла.
Наскількі тісно пов’язані релігія та іконопис?
Це повністю взаємопов’язані речі, адже ікона пишеться не просто так, в цю справу потрібно вкладати душу, це великий труд. Невіруюча людина може написати декілька ікон для цікавості, але це зовсім не те, тобто це не означає, що людина є майстром цієї справи.
Перед написанням ікони потрібно брати благословення у вищих посад у церковній ієрархії. Я готуюся до іконопису: приймаю святе причастя, беру благословення та працюю з Божою допомогою.
Чим ікона є для Вас? є якась певна енергетика?
Так, звичайно є. Спава втому, що це може відчувати віруюча людина, а людина без віри може не по бачити цю різницю, просто не відчути її. Чим ікона є для мене, навіть важко сказати…Мені ікони дають внутрішній стан духовного здоров’я. Від намолених ікон йде тепло і благодать.
Чи траплялися дива з іконами, які ви пишете?
Відбувалися дива. Років 20 тому. Для Покровської церкви у Ніжині, я робив Плащаницю. Плащаницю прикрасили квітами, і вона була в храмі перед Паскою. Квіти, якими вона була прикрашена близько року залишалися свіжими і не зів’яли. Причому їх не поливали, а квіти були наче щойно з клумби.
Де можна побачити ваші роботи?
Мої ікони є у багатьох Ніжинських храмах: у Миколаївському соборі, я зробив для нього центральний купол, частково на бокових стінах, у жіночому монастирі, у Василівській, Вознесенській, Хрестовоздвиженській, Богоявленській церквах.
Крім того – у Києво-Печерській Лаврі, деякі образи залишаються, а в основному їх розвозять по світу. У Канаді у монастирі святої Марії Магдалини є моя ікона «Умиление» Божої Матері, туди її привезла ігуменія цього монастиря, яка придбала ікону в Києві на Андріївському узвозі. Для Вашингтонського Миколаївського кафедрального собору Російської Православної церкви я подарував ікону «Державная», її замовила у мене одна жінка з України, яка зараз проживає в Америці.
Та взагалі по всьому світу – є у Греції у м. Яніни ікона Георгія Побідоносця, а також мої роботи є в Німеччині, написана мною ікона Великомучениці Варвари знаходиться у Парижі.
Чи є у Вас сім’я, діти?
Так, у мене є сім’я: жінка, донька та внук. Вони ходять у храм час від часу, інколи причащаються. Мої близькі мене підтримують, вони розуміють, що написання ікони – справа не легка, яка не кожному вдається.
Як укріпитися у Вірі?
Все це залежить від самої людини. З Божою допомою набагато легше жити в світі.
Потрібно читати ранішні та вечірні молитви, виконувати 10 Заповідей Божих. Якщо людина буде намагатися очистити душу – Слава Тобі, Господи!
Спілкувалася Тіна Кошелевська
Фото автора та з архіву
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
