Випускниця НДУ Миросалва Уніат розповідає про карантин в Канаді

«З України можна виїхати, але Україну зі свого серця не викинеш ніколи», – так про свою Батьківщину говорить наша землячка Мирослава Уніат, яка вже досить тривалий час живе і працює в країні, що має найбільшу в світі українську діаспору, – Канаді.

Активна, цілеспрямована, комунікабельна і, як сама себе називає, дуже соціальна (!) жінка, нині, як і всі, перебуває на карантині. У піднесеному настрої Мирослава залюбки спілкується з кореспондентом «Чернігівщини», бо це ще й чудова нагода передати привіт рідним і близьким через газету. Адже вперше за довгий час моя співбесідниця не змогла прилетіти на Великодні свята до своєї української родини. Карантин через коронавірус змінив життя і плани всього людства. Але навіть в неприємних для більшості обмеженнях наша героїня знаходить правильний бік медалі, мовляв, цей «тихий період» даний нам для самовдосконалення, для того, щоб провести час із собою, розібратися в житті, закінчити розпочаті справи, що «зависли» у повітрі через брак часу, вивчити ще одну мову і прочитати з десяток книжок… І доки у когось болять боки від лежання на дивані, вона активно займається спортом, щодня виїздить на велопрогулянки, готує собі дієтичні і дуже смачні страви, аби з карантину вийти з новими силами, гарною і стрункою… Як подолати ліміт своїх можливостей в умовах загальнодержавних обмежень, люб’язно поділилася з нашими читачами Мирослава Уніат.

Хтось до Канади приїздить, аби заробити грошей, щоб потім повернутися жити в Україну, інші ж переїжджають назавжди, щоб влаштувати за океаном своє життя. Мирослава – українка, що живе у Канаді. Дівчина не лише отримала освіту у цій країні, а й заснувала освітню агенцію, яка нині допомагає студентам з усього світу отримати освіту та стати професіоналами своєї справи.

Дитинство Миросі минуло на Козелеччині, а юність – у Ніжині, де вона навчалася в університеті імені Миколи Гоголя. Опісля наша героїня вивчала український фольклор в університеті Альберти у місті Едмонтон, де отримала магістерський диплом. Нині саме у цій мальовничій провінції живе та працює.

Найважливішим у житті є… саме життя

У цьому твердо переконана моя співбесідниця. Тому всіх обмежень через коронавірус і загальнодержавних правил, які диктує уряд Канади, жінка дотримується.


Українські свята в Канаді

«Надзвичайний стан ввели у більшості провінцій Канади. Альберта не є винятком. Проте я не можу сказати, що обмеження у нас дуже різкі. Я, наприклад, постійно слідкую за новинами в Україні, тож мені здається, що на моїй Батьківщині все значно серйозніше. У Канаді, по-перше, немає маскового режиму. Людина сама вирішує, носити їй засоби індивідуального захисту чи ні. Такий вибір кожному надав канадський уряд, бо немає гарантії, що маска є 100%-вим захистом, – пояснює Мирослава. – Усі сервіси першої необхідності працюють. Супермаркети відкриті, але туди пускають обмежену кількість людей. Все розраховується залежно від квадратури приміщення, щоб не було натовпу. Люди дотримуються дистанції – два метри, як мінімум. Допустимі норми – збиратися групами не більше 15 чоловік і при цьому, знову ж таки, дотримуватися дистанції. Порушників чекають штрафні санкції – від 1000 доларів на кожного і судова тяганина. Можуть навіть виписати штраф у розмірі 100 тисяч доларів – це для злісних, систематичних порушників. Із мого оточення всі серйозно дотримуються загальноприйнятих правил. Не зустрічала жодної людини, яка б сказала, мовляв, не буду цього виконувати. До речі, парки у нас відкриті для прогулянок. Єдине – не можна займатися кемпінгом. Ресторани працюють у режимі «take-out» (їжа на винос, – Авт.).

З приводу засобів індивідуального захисту у медичних установах, за словами моєї співбесідниці, у провінції Альберта був навіть надлишок, який за рішенням місцевої влади розподілили між іншими провінціями, де відчувався певний дефіцит.

«На щастя, лікарні у нас не переповнені. Апаратів штучної вентиляції легень достатньо. Також у Канаді залучили військовихдля реагування на пандемію COVID-19 в країні. Вони допомагають персоналу в будинках для літніх людей. До речі, тут вважається нормою для людей, які наблизилися до вікового рубежу 75-80-ти років, проживати в спеціальних комплексах, де за ними здійснюється догляд, у тому числі спеціальний – залежно від стану здоров’я. Це така собі доглянута старість. Коли ж недосліджений вірус почав поширюватися і уражати людей, чимало персоналу з цих закладів звільнилося через боязнь захворіти. Тим паче наголошувалося, що літні люди є основною групою ризику. Тож військові нині допомагають таким закладам».

Наодинці з собою

«Я зазвичай дуже соціальна людина. Люблю зустрічі, посиденьки у ресторані у колі дружньої компанії, подорожі, прогулянки, спілкування… До карантину у мене кожен день був розписаний. Йшла рано, поверталася пізно, – посміхається Мирослава. – Крім освітньої агенції, я працюю в IT-компанії. Допомагаю місцевим бізнесам щодо автоматизації процесів з розрахунку заробітної плати і управління персоналом. Коли ввели карантин, нас всіх за день перевели на дистанційне. Хоча я і звикла працювати з клієнтами «face-to-face» (обличчям до обличчя, – Авт.), нині проблем не відчуваю. Це така вимога часу. Ми працюємо віртуально.


Дистанційно теж можна працювати

Технологічне забезпечення, на щастя, на високому рівні. Ми можемо проводити будь-які презентації і т.д. По освітній агенції все й до цього було он-лайн. Єдине – подорожі скасували. Мала приїхати група дітей з України і місяць повчитися в Канаді. Тож цей захід довелось перенести, доки не відкриють кордони. Але я сприймаю карантин як прекрасну можливість провести час із собою. Розібратися у чомусь, переоцінити цінності… Мені комфортно у власній компанії (посміхається, – Авт.)».

Спортсменка, активістка і врешті-решт – просто красуня…

Без перебільшення, ці слова про нашу героїню. До речі, саме заняттю спортом Мирослава приділяє особливу увагу. І карантин тут зовсім не є перешкодою.

«Я підтримую той самий режим тренувань. Спортивні і тренажерні зали закрилися, але це не привід не займатися спортом. Я маю вдома чимало тренажерів, часто взагалі займаюся кардіонавантаженнями на свіжому повітрі. Мій тренер надсилає мені індивідуальні завдання. А взагалі в Інтернеті стільки різних тренерів, які безкоштовно займаються он-лайн. Тож не хочу навіть чути, що велика проблема, що спеціальні зали зачинені. Якщо ти шукаєш можливості – ти їх знаходиш, якщо причини – вони також обов’язково знайдуться, тож вибір завжди за нами!».

Жінка з особливим запалом розповідає про велопрогулянки, до яких дуже прикипіла душею. Саме під час карантину вона почала сприймати їх як справжні пригоди. Крім того, це ще й можливість зустрітися з друзями. Але дотримання дистанції для них у пріоритеті, наголошує Мирослава.

«Едмонтон – місто озер і гарних пейзажів, тож велопрогулянка – це можливість зарядитися чудовими емоціями і знову ж таки тримати себе у формі. Я звикла кожні два місяці подорожувати. Зараз це нереально, але, як кажуть, можна і у себе під носом віднайти багато красивих місць. При бажанні, звісно. Щороку на Великдень я лечу додому до рідних. Цьогоріч навіть службу в церкві дивилася он-лайн. До речі, в нашому місті – понад двадцять українських церков (!), бо тут дуже багато Ukrainian Canadians(канадців українського походження – Авт.)».

З Україною в серці

Мирослава зізнається, що хоч і живе далеко за океаном, але відзначає всі українські свята, готує страви національної кухні і обов’язково дивиться новини з Батьківщини. Інколи навіть більш поінформована, ніж її українська родина.


Великдень он-лайн з українською родиною

«Квашена капуста – моя улюблена страва, – сміється наша героїня. – Готую супи, борщі і дуже люблю різноманітні салати. Моя кухня на 80% лишається українською. Взагалі всі свої релігійні і культурні потреби можна легко задовольняти, живучи в Едмонтоні. Адже Канада – мультинаціональна країна».

Карантин дав можливість невгамовній молодій жінці вивчити ще одну мову – іспанську. І побудувати багато планів на майбутнє, особливо щодо освітньої агенції.

«З’явилося дуже багато ідей щодо подальшої роботи в освітній агенції. Я взагалі вважаю, що велике майбутнє – за освітою он-лайн. Це не менш якісно, дешевше і дуже зручно. Нині я сама так вчу іспанську. Раніше раз на тиждень я їхала через півміста на заняття, втрачаючи багато часу. Нині тричі на тиждень займаюся он-лайн. Тож раджу всім ефективно проводити час на карантині! Це наблизить вас на крок до втілення своєї мрії. Фокусуйтеся на позитиві! Любіть кожен день!», – наголосила насамкінець Мирослава Уніат.

Сніжана Божок, «Чернігівщина» №19 (784) від 7 травня 2020

Читайте також: Випускниця НДУ – засновниця освітньої агенції в Канаді – http://www.ndu.edu.ua/index.php/ua/novini-universitetu/item/1487-vipusknitsya-ndu-zasnovnitsya-osvitnoji-agentsiji-v-kanadi

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *