З 6 по 10 листопада у Черкасах та Білозір’ї відбулися матчі чемпіонату України серед ветеранів 65+. Це перший в Україні турнір, де учасниками є футболісти яким за шістесят п’ять (раніше аналогічні чемпіонати проводились 60+). У цьому чемпіонаті грав ніжинець Георгій Давидов, він був запрошений в команду м. Конотоп, і був найстаршим учасником. До речі, команда виборола третє місце.
Георгій Мірзович Давидов народився у 1948 році, він найстарший гравець з ветеранів ніжинського футболу, котрий нині бере повноцінну участь у матчах із суперниками. Команда “Ветеран” (Ніжин) оберігає Георгія та вважає його своїм талісманом. Про найстаршого ніжинського гравця повідомлялося неодноразово в ЗМІ, його запрошували на телеканали, про нього написано в книзі Володимира Мамедова та Людмили Єрмової «Закохані у футбол».
Ніжин. Сіty зустрівся з 71-річним гравцем, щоб він розповів про захоплення та як у свій поважний для футболіста вік тримає себе у формі.
Георгій грає у футбол змалечку. Зі школи портфель додому, а сам у двір ганяти м’яча. Грали двір – на двір, вулиця – на вулицю. З 14 років бере участь у матчах «Шкіряний м’яч». Згодом стає учасником футбольної команди «Фрунзівець» – це дружний колектив під керівництвом Анатолія Мохнатка. У команді був півзахисником. «В 60-х роках, — пригадує наш співрозмовник, — за першість міста змагалося до 20 команд. Кожне підприємство, завод мали навіть по дві команди. Футбол популярним був завжди».
Нині Георгій Мірзович продовжує грати і перемагати зі своєю футбольною командою “Ветеран-Ніжин”. Має безліч нагород, відзнак.
Окрім футболу, Георгій в молодості займався боротьбою. Він кандидат в майстри спорту з греко-римської боротьби. Після травми довелося полишити цей вид спорту.
Георгій за професією художник-модельєр взуття, працював на ніжинській взуттєвій фабриці та у взуттєвій майстерні.
На запитання чому обрав футбол і що подобається у цьому виді спорту, відповів:
Георгій вважає, що секрет успіху в здоровому способі життя. Не палить. Хоча палив з 17 років до 27 р. Завдяки футболу кинув. Три рази на тиждень – тренування: влітку – стадіон, взимку — до зали. Це і розминка, і гра у два тайми по 45 хвилин. «Я вже не можу не бігати. Якщо не буду, то вже не зможу і ходити», — говорить, посміхаючись. Щодо їжі Георгій невибагливий, але схильний до здорової, натуральної. Любить м’ясо, страви з якого вміло готує сам. Футболіст вважає, що міфом є те, що від м’яса старіють. Щодо спиртного, по трішечки і тільки у свята, а так категорично – ні. Ну і емоції – тільки позитив. Не тримати в собі негативу, злості і бути щирим.
У вихідні любить Георгій проводити час на природі, полюбляє рибалку.
Його кумир — Леонель Мессі (аргентинський футболіст, плеймейкер, нападник. Рекордсмен за кількістю забитих м’ячів у складі збірної Аргентини та іспанської «Барселони».)
Найпам’ятний гол Георгія: років 30 тому у Конотопі під час гри під час штрафного пробив “п’ятою в дев’ятку” (авт.знавці знають). Скільки забив голів загалом, не пам’ятає, не рахував. Має секретики, які допомагають у грі: «Перед кожною грою внутрішньо налаштовуюся на думку, що супротивника потрібно поважати, але і даю установку, що я не слабіше за нього. Футбол – це командна гра, а тут потрібно розуміння та згуртованість».
У Георгія дві донечки та син. Любить футбол та вже грає чотирирічний онук Даніель, він вже відвідує дитячу футбольну школу.
І наостанок наш співрозмовник зазначив: «Йдуть роки, залишаючи в пам’яті зарубки перемоги і поразок. Тож побажаю і собі, і своїм футбольним товаришам якнайдовшої спортивної молодості душі та фізичної сили».
Тетяна Марченко для сайту nizhyn.city
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
