Найуспішнішим та найбагатшим із роду Почек був Григорій Якович.
Народився в 1757р. у родині Якова Максимовича та Дарії Корніївни Почек. Він отримав гарну домашню освіту, був записаний у Старооскольський піхотний полк, де і розпочав свою військову карʼєру в січні 1770р. у чині сержанта, через три роки отримав чин прапорщика.
Григорій Почека учасник російсько-турецької війни 1768 – 1774рр. Брав участь у битві під селом Кайнарджа. Після підписання Кючук-Кайнарджийського миру служив у канцелярії фельдмаршала Петра Румʼянцева, потім був ад’ютантом у генерал-поручика Адольфа фон Бурмана. У січні 1777р. отримав чин капітана, а у вересні 1781р. – секунд-майора. У 1793 р. вже здобуває звання колезького асесора, а у грудні цього року нагороджений чином надвірного радника.
У січні 1800р. стає колезьким радником. Переїхавши до Ніжина, свою службу він розпочав на посаді скарбника Ніжинського округу. Після вирішення низки фінансових питань та розслідування справи з хабарництва місцевих чиновників, за наказом Чернігівського верхнього земського суду, був призначений у Ніжинський повітовий суд на посаду судді.
Перша частина: Що пов`язує Курилівку з Василівською церквою в Ніжині: історія дворянського роду Почек
У січні 1787 р. його переводять на посаду засідателя губернського земського суду. Цього ж року він був включений до депутації зустрічаючих імператрицю Катерину ІІ. Після такої події за протекцією П. Румянцева назначений директором народних училищ у Чернігівському намісництві, посаду обіймав з 23 квітня 1789р. до 20 жовтня 1794р.
За подвірним переписом 1788 р. проживав з батьками та братами у м. Ніжин у родовому маєтку.
У грудні 1794 р. обраний на посаду засідателя верхнього земського суду в Чернігові. На цій посаді служив до обрання Ніжинським повітовим маршалом дворянства у жовтні 1797р.
Повернувся у Ніжин вже одружений на Парасці Андріївні Тарновській (у дівоцтві Остроградська). Вона до цього була у шлюбі за маршалком київського повітового дворянства Степаном Яковичем Тарновським та мала сина від першого шлюбу Григорія. Дружина принесла Григорію Почеці в якості посагу 1100 душ кріпосних, що проживали в Пирятинському повіті Полтавської губернії та в с. Деревини Городницького повіту Чернігівської губернії. Сам Почека також мав великі володіння. У Ніжинському повіті на хут. Химовському – 31 кріпак. У Лубенському повіті в с. Мацкові – 17, у містечку Лукомье – 21, в Хорольському повіті – 68, у Богуславському повіті в селах Потік, Коротище та Грицинцях – 1255 душ.
У родинному маєтку Почек Параска Андріївна проживати не захотіла. Про неї переповідали, що вирізнялася вона хитрістю та жадібністю, вміла домовлятися, торгуватися з людьми. Тому 24 червня 1796 р. Григорій Почека придбав у генерал-майора Івана Івановича Новицького та його дружини Анни Петрівни два будинки – деревʼяний та камʼяний, за три тисячі рублів срібною монетою, «на Овдіївській вулиці за Київськими воротами поблизу Введенського монастиря».
Григорій Почека кілька місяців 1798 р. виконував обовʼязки губернського маршала. Три роки, починаючи з 1802 залишався в ніжинських повітових маршалках. За свою успішну діяльність на посаді був переобраний у 1805 р. Відзначився у справах боротьби з епідемією холери, ліквідацією великої пожежі у місті, займався очищенням річки Остер.
У 1806 – 1807рр. організував разом з братом Матвієм збір земського ополчення. Григорій Якович приклав багато зусиль для того, щоб сформувати загони повітового ополчення. Був нагороджений орденом Св. Володимира IV ступеня.
Коли господар Качанівки – син фельдмаршала Петра Рум’янцева – Сергій вирішив продати чернігівські маєтки, Почека з дружиною та пасинком, який вже досягнув повноліття, вирішили їх купити. Купча, датована 13 травня 1808 р,. свідчить про те, що за 300 тисяч карбованців було придбано «у спільні їх кошти» маєтності, що складалися: у Чернігівській губернії Борзнянського повіту з сіл Парафіївка, Рожновка, Туркеновка, Жабокриковка та хутір Власовський, Петрушівка, Кругляки.
Кошти на покупку майна прийшлося навіть позичати, будинки, якими володіли в Ніжині, ймовірно, продали. За нових власників Качанівка пережила другий будівельний період — палац перебудували у стилі російського класицизму, були зведені нові будівлі, закладений пейзажний парк.
Не маючі власних нащадків, Почека майно заповів своєму пасинку та дружині.
Помер він 19 вересня 1816 р. та був похований на Аскольдовій могилі в Києві.
Далі буде.
Перша частина: Що пов`язує Курилівку з Василівською церквою в Ніжині: історія дворянського роду Почек
Фото з мережі
Анастасія КОЗОРІЗ, наукова співробітниця відділу Музей археології та підземної історії Ніжина
Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
