Прилуцький міськрайонний суд оголосив вирок 74-річному Володимиру Левченку, колишньому голові села Нова Басань, що на Бобровиччині, — п’ять років ув’язнення. Реально, без відстрочки. З позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на найближчі два роки. Плюс конфіскація майна, окрім нерухомого. Конфіскувати можуть автомобіль «Ланос» 2009 року випуску, 25-літній причіп «Фермер» та автомобіль Skoda Superb Сlassi 2008 року. До того ж, Левченко має сплатити на користь держави за проведення експертиз 5690 гривень.
Справа тягнеться з жовтня 2017 року, коли за кілька днів до виборів прямо на роботі Левченка затримали правоохоронці. Його звинуватили відразу за кількома статтями Кримінального кодексу: шахрайство, службове підроблення, прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди, підкуп особи, яка надає публічні послуги.
1. Шахрайство. Дав недостовірну довідку місцевому жителю Миколі Гладкому про членство в громадському формуванні по охороні громадського порядку села Нова Басань. Знаючи, що формування не створювалося. На підставі довідки Гладкий отримав травмат.
За цим обвинуваченням суд звільнив Левченка від покарання, у зв’язку із закінченням строків давності.
2. Отримання неправомірної вигоди (хабар). Історія почалася у вересні 2017 року. До Левченка з Київщини приїхав директор фермерського господарства «Ніжне» Леонід Кущ. І сказав, що хоче купити приміщення колишнього дитсадка, що на балансі сільської ради. А до цього приїздили двоє мужиків, привозили коробочку кексів і переконували голову, що в селі потрібна пекарня. Йому б запідозрити, що це правоохоронці, і люб’язно випроводити. Та Левченко лише намагався їх переконати, що не бачить сенсу в пекарні, бо в село завозять достатньо хліба зі столиці. Вони сказали, що домовлятися приїде старший. І фермер приїхав.
За версією обвинувачення, Левченко, «діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння коштами Куща, достовірно знаючи, що оцінка об’єкта нерухомості майна проводиться за рахунок замовника оцінки Новобасанської сільради, повідомив Кущу про необхідність оплати ним послуг оцінювача.
Далі, діючи повторно з корисливих мотивів, знаючи, що виготовлення проєкту землеустрою проводиться за рахунок замовника такого проєкту, тобто Новобасанської сільради, теж переконав Куща дати гроші».
Ще 50 тисяч — нібито для передачі оцінювачу за зменшення вартості нежитлової будівлі загальною площею 195,5 квадратного метра.
Загалом Кущ приніс три пачки грошей — 68 тисяч гривень. Вони були мічені. Левченко спочатку сховав їх у тумбочку, а потім переклав собі до кишені.
До того ж, на светрі, на поверхні правої внутрішньої кишені піджака Левченка, на марлевих тампонах зі змивами з лівої та правої рук виявили нашарування люмінесцентних спеціальних хімічних речовин (люмінофорів), якими з кожної пачки дві купюри були оброблені з обох боків барвником «Промінь-1».
На суді колишній голова розказав свою версію. Мовляв, коли відчув неладне, кинувся за Кущем, та той уже поїхав. Повернувся до кабінету і хотів подзвонити адвокату. Тільки взявся за телефон, відчинилися двері і зайшли вісім чоловіків на чолі з прокурором, слідчим і на камеру все знімали. Сказали: «Покладіть трубку».
Забрали телефон. Двоє взяли під руки, стали обшукувати. Знайшли гроші, поклали на стіл. У СІЗО він ночував одну ніч, а 25 жовтня повезли в обласну прокуратуру, де зібрались прокурори і зачитали підозру. 26 жовтня відбувся суд у Чернігові, де його відпустили під заставу.
Уже коли справу по суті розглянули в Бобровицькому райсуді, Левченко подав апеляцію. За два тижні до розгляду апеляції до нього додому приїхав Кущ. Став просити, щоб не кричав. Він усе розкаже, як було. Розповів: у нього онкологія і його завербували правоохоронці, наказали підставити, аби Левченко не пройшов на виборах голови сільради. За це пообіцяли гроші. Просив вибачити, бо не хоче помирати з гріхом.
Кущ помер. Справа пішла на розгляд по другому колу. Історія про одкровення фермера, що той надавав добровільну допомогу, не переконала суд.
Адже на засіданнях прослухали записи розмов про гроші. Не на користь Левченка свідчили й оцінювач, землевпорядник, працівники сільради. Оскільки каси в Новобасанській раді не було, посадові особи сільради не мали права отримувати готівкові виплати.
У СІЗО із зали суду чоловіка не повезли. До вступу вироку в силу залишається на волі. До речі, вини він не визнав. І вважає, усе тоді було підставою, аби зняти його з виборів. Люди не повірили поліції і таки вкотре обрали його головою. У Левченка є право на оскарження вироку в апеляційному суді.
68 тисяч і п’ять років — усе в межах санкції статті. Проте хабарники з Чернігівщини, які брали і по десять тисяч доларів, отримували умовні строки.
По-людськи навіть шкода Левченка. Складно підрахувати, скільки за ці шість років він витратив на адвокатів — їх у нього три, — поїздки на засідання. Чи ж варта шкурка вичинки. Думайте…
Джерело: Валентина ОСТЕРСЬКА, “Вісник Ч”
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
