Кажуть, що Талалаївка, що на Ніжинщині – під особливим захистом…

Тишу на подвір’ї, де розташовано Талалаївську амбулаторію загальної практики сімейної медицини охороняють високі старезні сосни.

Всередині, на підвіконнях – квіти в горщиках. Просто, чисто і охайно.

Під керівництвом сімейного лікаря Леоніда Загірняка тут працюють три медсестри, санітарка та водій. Обслуговують 1869 декларантів (із них 222 дітей). Звісно, не відмовляють і тим пацієнтам, хто і не має декларації.

У свій час Талалаївська амбулаторія загальної практики сімейної медицини була першою такою на весь Ніжинський район: у 2009 році Леонід Загірняк першим з району пройшов курси спеціалізації за спеціальністю “загальна практика – сімейна медицина”.

Двері амбулаторії відчинені зранку і до вечора 6 днів на тиждень, включаючи суботу. «Так було і тоді, коли ми були під окупацією, – згадує лікар Леонід Михайлович. – Сільрада і школа закрилися, а ми працювали. Обслуговували пацієнтів вдома, за викликом. Тут, у нашому селі окупанти не зупинялися, але проходили ним. Постріли, гради, гармати – все це ми чули. Орки обікрали наші магазині в центрі. Стріляли по будинках. Найбільше зло, яке зробили у нас – вбили 52-річного Олександра Войтенка. Ці нелюди тоді саме намагалися прорватися на Ніжин, їх завернули наше, і вони, плюючись отрутою від злості, стріляли просто по будинкам, в яких жили люди. Олександр вийшов з дому, і росіяни його розстріляли».

На початку окупації, у двох жителів громади стався інсульт. «Якби це було в мирний час, то не було б у людей такої інвалідності, – говорять медики. – Адже в стаціонар ми не могли покласти, лікували вдома, медикаментами, які можна було дістати. Тепер чоловік, якому ще немає 30 років, – інвалід 1 групи. Якби було належне лікування, цього б не було».

До розмови долучається сімейна медсестра Валентина Хропата, працює в амбулаторії 18 років:

«Лише раз за період окупації я на годину запізнилася на роботу. Це був кінець березня, і страшенна стрілянина. Довелося чекати. Чоловік каже: «Гупають, гримлять, а ти що, на роботу збираєшся?!». «Так»,- відповідаю… Їду велосипедом, а сама думаю, от як вискочать ті ненависні із-за повороту – все мені… Та Бог зберіг».

Місцеві старожили стверджують, що охороняє Талалаївку велика сила. «Є легенда, і дуже нам хочеться в неї вірити, – розповідає Валентина Іванівна. – Навіть у Другу світову війну наше село не дуже постраждало, і цього разу, як орки наступали: у селах навколо нас наробили більшої біди. Розповідають, що колись, давно, тут був Хресний хід, і з тих пір ми під особливим захистом…».